Сиджу на вокзалі та й думку гадаю:
Чому я не сокіл, чому не літаю?
Чому я не можу робити, що хочу?
Чому маю плакати кожної ночі?
Чому маю слухати твої образи
Чи то чиїсь беззмістовні накази?
Чому маю бути тим, ким не хочу
І мовчки терпіти знущання охочих?
Змиритись і вірити в світле майбутнє???
А хто ж вам сказав, що воно буде путнє?
Чим тамуєте музу? Почитайте В. Стуса, раджу, відразу на українській будете писати!
Босоніж через бруд відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та мені легко писати українською, проблема в тому, що наразі нема про що чи пак нема наснаги/бажання/спонукання. Зазвичай авторам потрібні страждання для написання, а мені навпаки
Сердечно перепрошую, Шановна Босоніж через бруд. Я насправді займаюсь нічними маніпуляціями від того, що не можу заснути. Мені здалось, що Ви ніжна і чутлива(в цому я впевно переконаний), то ж я так і планував отримати чутливу і майже вичерпну відповідь, заради вбивства власного дифіциту спілкування
Босоніж через бруд відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже схоже на іронію чи навіть на сарказм, але чомусь так хочеться вірити в краще... Не хотіла публікувати на даному сайті російськомовні твори, але саме Ви мене спровокували, адже україномовні скінчилися. Мабуть таким чином намагаюся щось довести Отака дурня. Згодна, більшість моїх творінь песимістичні, тому й припинила "творити". Очікую на щось позитивне аби зачепило і захотілось про це розповісти загалу. А поки лише враження з минулого
Чому, чому??? Я скажу чому, бо лузер...А не варто когось слухати, важливо, що тобі треба! Песимістична догма коріних жителів ВОКЗАЛУ... Для кого таке пишете,- для них... Хай щастить!
Босоніж через бруд відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну, вибачте Мушу писати про те, що відчуваю та спостерігаю... Так, вокзал став частиною мого життя як і мільйонів інших українців, котрі прокидаються о 4-5ранку і їдуть на роботу за сотні кілометрів в будь-яку негоду. А вірш цей народився, коли я спізнилася на електричку буквально побачивши як вона відходить, а наступна лише через три години...,навколо зима та холод лютий і єдине спасіння ВОКЗАЛ, до котрого у Вас таке зневажливе ставлення. Перед написанням дошкульних коментарів згадайте крилатий вислів:"Не осуджуй і неосудженим будеш". Як виявилось - написала для Вас Навзаєм