Ти вкотре тихо-тихо засмієшся,
Довіриш душу, - не пусті слова.
І мрія ангелів по світу розіллється,
як пролуна молитва вікова.
Ти бісенят на волю рідко випускаєш,
Вони тримають у собі правдивий гнів.
Та вірний шлях, на щастя, обираєш
і вкотре чуєш переможний гімн.
На бунт збираєш щирих безнадійниць,
апелювали що в театрі партизан.
Бо час уже ховатись за куліси
і не пустить птахів в ворожий стан.
Ти вже давно знайшла нові турботи,
І ангелу твоєму не заснуть.
Лише як вступиш у життя широке,
ти спробуй справжніх друзів не забуть.
Ти вкотре тихо-тихо засмієшся,
і ніби дзвоники маленькі задзвенять.
Та в тиші... Чуєш? Як немов хтось шепче?
То янголяток крила шелестять... /24.05.2012/
