вода
прийшла у двір до мене –
з такої глибини:
де а́рхігли́ни –
віки й віки!
архіпіски́…
у підсвідомості
антропоге́ну
геологічні досі бачить сни…
з таких глибин – і в хаті
вода свята!
як символ Благодаті:
Життя і Чистота…
не обминула ти
двора мого,
моєї хати,
Жива Вода –
ніби Пречиста
Божа Мати…
правічно молода
…тепер же я – володарка
часткова
доісторично-
кайнозойського струмка…
у пору голоцену
з нього пила
прадавня шаблезуба кіш-ка –
проворна і витка,
картато-мідно-золота
(чия проекція
сягнула в наші дні:
її
пластичні лінії
я вгадую у плавній течії
дороги лісової
і в масті мого –
мідно-золотого
домашньо-незалежного кота…)
…тепер,
діждавшись темноти
до мене в двір
заходять натовпом попити
із
ДО-палеолі́ту,
ще не польовані
людськими зграями –
могутні мамон-ти…
проз
плетиво сучасних верховіть,
вони
поглянуть похапцем на зорі…
і скотиться,
впаде в струмок
чия важка сльоза!
тому вода моя –
ровесниця алма-за –
така
незатуманено-прозора,
як погляд
із глибин тисячоліть…
…
протягом голоцену
льодовики тали
і знов наступали:
інші струмки оживали,
і
умовкали…
у глибині
підтало-
зальодованих днів
струмок мій
стиха бринів
і, врешті,
із плейстоцену
в антропоген
прибринів…
…пахне вода моя
рідкісно-небувало:
архільодом!
напровесні талим…
диво!
поселилося в хаті зі мною:
пахне одежа,
постеля,
я…
кава ранкова моя –
весною!
першими числами березня…
після-
льодовиковою
епохально-геологічно-земною!
весною…
"Ода воді" теж з незбагненних глибин уяви Вашої випірнула на поверхню наших моніторів... І примусила, спонукала до думки про цю неоціненну складову всього сущого на Землі...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, пане Василю - всього сущого... самі ми на три чверті із води складаємося... тілесно... отака ми - тверда вода... чи ми - лід, може?... теплий лід, живий... поки душа в нас присутня... далі - промовчу, але досить "логічно" виходить усе... мабуть, ми таки - лід...
отаке несподіване "наукове відкриття" вийшло - у процесі "репліки" моєї в діалозі нашому з Вами приємному...
дякую Вам, спонукаєте думку мою до розгортань...
Валю, ви так таємничо-заворожено передали образ цілющої води. Здавалось мені, що на мить попала десь туди де вся природа дивовижно тиха. Тільки шумить одна, одна вода...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
яка цікава ілюстрація!... дякую, пані Галино... і який цікавий світ Ваш - стиха-водомелодійний... той, куди Ви, "ніби потрапили", під враженням оди моєї... врешті - всі ми із води виходимо... водою і залишаємося...
Ого, та, у Вас льодовики віковічні тануть у дворі! Мамонти воскресають... чудо!!!Відчувається така автентичність . це ніби наскельні малюнки, зненацька заговорили зрозумілою для сучасності мовою, відкривають свої прості природні таємниці..... і як все змальовано... мммм... дуже вже яскраво і ланцюжки-мотузочки зв"язують давнину та сьогодення то у вигляді кота, то гілками хапають погляд, заводять у ті часи...ГЕНІАЛЬНО!
КОЛОРИТНО, яскраво , мацально, дихально, нюхально, питно, бачно...
СУПЕР! ( бачу Вас- Журналіста)
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
люба Віточко, дякую Вам... і радію-радію... і воді моїй, і шаблезубій гості... і кожному Вашому слову... душевному провідчуттю Вашому...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
о, люба пані Крилата - запах весни із-під товщі грунтових нашарувань - хіба не диво? у сусіда (через два двори - вода з такої ж глибини - має присмак металу - заліза... ну, і пахне відповідно, трохи ніби іржею... він фільтрує воду для споживання... хоча радіє її наявності так само щиро, як і ми своїй...) а тут!.. слава Богу - усе, що слід і сказати... на додаток до оди моєї...
Нарешті пробили джерело? Судячи з Вашого захвату і піднесення-це дійсно так! Вітаю!Такої оди воді я ще не зустрічала-це щось дивовижне,дихаюче і життєдайне!Тут кожен рядочок б'є живущим джерельцем-зачарували просто! Вода-це життя і мабуть це найпрекрасніша і найвитонченіша стихія з усіх чотирьох.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
люба Наталочко, Ви правильно "почули" посил оди моєї цій прекрасній стихії життєдайній - воді! ми її знайшли... з третьої спроби... (колишні хазяї також шукали - викопали і засипали три колодязі... ну і ми два порожніх до їхніх трьох додали... ) а тепер - закликали у двір здоровенного такого механізма - мастодонта просто! я боюсь первісно якось силищи такої металевої... але цей мастодонт залізний своїм хоботом 30-метровим прохромив твердь двора нашого аж до гранітної основи, навіть у сам граніт вгризся, і - вода! сусіди посходились були на таку подію дивитися (води у багатьох колодязях не стало вже у селі...) - і коли пішла вода - один чоловік узяв і понюхав її і сказав - вода пахне талим снігом... я й сама, набравши, понюхала - і це правда! пахне вода наша ранньою весною - талими снігами і льодами... такий це запах!... неповторний.... - дитинством пахне... ще той чоловік сказав, що вода наша - м"ягка... і так воно і є... м"ягка! (в ній мало солей, немає вапна, яке тут у колодязях присутнє, у воді колодязній...) Женя, син мій, подивився проз нашу воду на світло і сказав - чиста, як сльоза мамонта... ну от, так і вибудовувалася "колективно" структура оди цієї... шаблезубу кішку вже я додала, бо люблю усе це спритне і пластичне в рухах і лініях котяче плем"я...
а тепер - ми з сином у два голоси одночасно: "все як у нас" - не встигли ми нарадіти воді нашій "геологічно-весняній", як знайшли ми з сином метрах у десяти від місця постійних "розкопок" у дворі - на початку садочка нашого - джерельце... справжнє живе собі джерельце... саме собою на поверхню пробралося... просто чудеса... весною ми з ним ближче заприятелюємося... зараз воно "продихало" собі у товщі сніговій таке маленьке симпатичне віконечко-проталинку...
отак Бог нас благословив від щедрот Його... вода, у моїх відчуттях-сприйняттях - символізує Богородицю... так я сприймаю цю стихію...
Дар цей...