несподіваний мій сніговію!
завітав
після довгих чекань –
і радію…
веселись, білокриль,
снігодую!
я синичку з долоні
годую…
ні за чим
не шкодую;
ні за ким
не жалкую…
прослизнула у двір
горностаєм –
зима
кіт
до пічки інтимно муркоче,
мружить
закохано очі…
…хто правди найбільше хоче –
того правда знайде сама…
04.12.2012
Так і уявила отой затишок,що в хаті.А снігодуй нехай веселиться,бо ж це його пора.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
уявили, люба пані Jaroslavо? отже, Ви у затишку цьому і побували... і я радію візиту Вашому... і кіт мій золотисто-рудий - уже й до Вас потроху мружиться закохано і муркоче...
випало у нас дуже багато снігу, то нас відключили від мережі електроживлення, чи ми самі відключилися - одне слово - "світло" зникло... от ми з котом і перейшли на пічне опалення-обігрівання... сиділи біля пічки удвох, дивилися на вогонь, слухали, як потріскують дрівця... каву попивали (кіт - ні)... муркотіли усі утрьох - кіт, пічка (дровами) і я - олівцев у записнику...
як мало, часом, людині треба для затишку і... щастя...
…хто правди найбільше хоче –
того правда знайде сама… -
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так... я в це вірю без жодної тіні сумніву, Лесю, - хто шукає, той знайде... якою вона і була б - правда... але - щоб вправити вивиха - треба правильно і сильно "смикнути" - дуже болюча процедура, але інак каліцтва не обминути...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, пані Тамаро... і я Вам вірю... а на ПМі цього вірша мого просто вишвирнули навіть із моєї сторінки... ну то я "вишвирнула" звідтам усі свої вірші, які необдумано-необережно туди "заточила" була, і себе саму на додачу... Ви ж знаєте, там є така "клавіша" з написом "ЗНИЩИТИ" - не "видалити", а саме "ЗНИЩИТИ" - яка насолода вже у написі цьому - авторитарно-садистська насолода... отак - взяти і знищити, знищити!.. підсвідоме прагнення "програми"...
чого мене туди понесло було? а... згадала... мене доброзичливо запросили... ну, я, заради товариства і подалася була...
не знаю, але навіть склалося враження, що до мене там поставилися упереджено якось... може, то тільки здалося мені, бо причин для упередженості ніби і не було зовсім...
та то так... до слова прийшлося... слава Богу, усе вже у проминулому і забутому...
надалі буду обережнішою...
вибачайте, якщо я трохи не по темі... Ви так щиро висловили Ваше красиве враження про вірш, а я тут зо своїми дрібницями...
дякую Вам за позитив і щирість Вашу, пані Тамарочко...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую за "кохану Вашу ромашку", пане Миколаю... я її сприймаю, як ніби мій автограф , але, коли Ви її мені присилаєте - то як Вашу "кохану ромашку", подаровану мені...
Яка ж вона прекрасна ця Ваша горностаєва зима!..І цей милий муркотун біля пічки-насолоджуюся цим затишком і душевним світлом,які випромінює цей окрилений вірш!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
люба Наталочко, так я радію, що вірш Вам припав до вподоби!... справді - Ваша емоція така сввітлоносно-радісна передається і мені... отак ми "поливаємо" одне одного, розкрилюємо... і це - Божа справа... не те що... знаєте де...
Кіт інтимно муркоче....ой-ой-ой...просто неможу, інтимно, це прєлєсть! це те , на мою думку, на чому тримається весь вірш, та що там вірш, все життя... ось воно - символ затишку, спокою, прийдешнього і минулого зв"язок.
Чудово!!!все змінюється, народжується вмирає,
знову відтворюється, а кіт вічний символ, стала величина теперішнього часу!КЛАС!, Клас!Клас!!! до мене прийшло Дао !Тобто:"…хто правди найбільше хоче –
того правда знайде сама…"
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, Дао... цікаво... не часто зустрічаються такі "імена" у коментарях... і Ви?.. ясно, тоді...
так - "прийде сама" - один із відових Вам, у такому разі, основних принциців - НЕДІЯННЯ...
здорово...
і про кота Ви - здорово... символ... коти живуть у двох (вчені нврвхували тільки два, а й то вже крок уперед...))) - вимірах... і собаки... от Ви й читаєте мого кота - отак - міжчасовим і скрізьприсутнім символом... класно-класно і цікаво-здорово з Вами, Віточко... дякую Вам...