на диво
вуста твої
окре́слені примхливо:
як пензликом із колонка́ –
вибаглива,
старанна лінія тонка́,
м`яка,
блідо-рожева бга́нка…
солодка забага́нка,
обведена продумано красиво…
у їхній посмішці… такій…
туманно-світанко́вій,
розведено-медовій,
засерпанко́ваній…
приховувано-стриманій,
дозованій!
лякливо-обережній,
обмеженій,
до себе зверненій,
в самій собі прихованій
такій…
за паволокою –
зневага і неспокій
цей рот-метелик
нервово крильцями тремтів,
щось про любов
заучене
замучене
освідчитись хотів:
таке щось
ритуальне і забуте,
з екранів чуте…
не провідчуте…
не так хотів, як мусив…
в метеликах,
як погляд не відводь,
присутня гусінь…
04.12.2012
Так незбагненно красиво про вуста і ось ... такий контраст. Майстерно, Валюшо!!!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
контраст... цей контраст, пані Тамаро, був присутній у "змальованій" "трепетній" ситуації... приблизно таким і було по суті те сюжетне "освідчення"... можна було б і радіти, якби то не - контраст... не читання "між рядків" і "за кадром"...
знову і знову вражаюча глибиною лірика. чорне і біле, світло і тіні, гусінь і метелик, правда - брехня,вогонь- крига...
а кінці завжди сходяться.
мало що в цьому житті може існувати в однозначному плані. гусінь , а як же без неї , метелика не буде, не буде радісного сонячнолітнього пурхання...
у всьому є сенс, так має бути.І те, як Ви оперуєте образами, як вони, подібно матрьошкам розкриваються одна по одній, вражає і зачаровує, Валю!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
люба Віточко! Ви щораз - "домальовуєте" крил метеликовій складовій моєї істоти... душевною близькістю щирою і щедрістю сердечною Вашою...
о! "близькість"... недавно один чоловік, який вважав нас із ним тоді іще "у близькості", дорікнув мені стиха за мою "занадто крилатість"... він сказав приблизно так: "от тебя уже - одни крылышки и остались... тельца - почти совсем нет... только головка... ма-аленькая такая... как у спичечки... а то все - сплошные крылья, крылья"... -
отака вийшла драма...
дякую Вам за кожне Ваше слово і окриляючі відчуття віршів моїх...
Як цікаво Ви змалювали посмішку... Так тонко,психологічно і образно.Так,метелик-це дійсно крилата гусінь,що ховається за прекрасними витонченими крильцями...Гарно!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
пізнаючи прекрасне - мусимо визнати і наявність виродлИвого... "боротьба і єдність протилежностей"... все залежить від того, куди кожного із нас "тягне"!... в дитинстві колись я була сильно вражена, побачивши обезкрилене "тіло" метелика... (боюсь так думати, але допускаю, що заради того відкриття я, мабуть, і швидше всього... "роздягнула" його від крил... не пам"ятаю, але холод "з глибини" мене натякає, що так дуже навіть могло статися...) - така красота - і така... непривабливість водночас... люди - також метелики... все залежить від того, на чому акцентуються у собі - на крилах, чи... на "черевцІ"...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
не співпадають найчастіше... але - тіло "обманів" соромиться, тому завжди підказує правду - жести, міміка, вирази очей і всього, що здібне виражати... нахил голови, спрямування погляду... "хто має око - бачить"...
а ми -- що ми... "детектори брехні"... тому частенько: замісто насолод - полин-травиця...