я
у Яві земній –
сутня –
у плоті́…
об`ємно,
тілесно,
фізично,
тактильно –
всіляко:
«я є!» – у живому житті…
всіма
відчуттями п`ятьма
(шістьма…) –
на Землі присутня
як і всі ми –
під впли́вами
мирських приваб і принад…
а водно́час:
зміщена кимось
у часовому вимірі,
наче фігурка шахова –
на декілька кроків назад…
я –
чийсь
спогад…
виходить, я –
не до решти сама
своя…
спо-гад…
спога-ди
залишаємо
одне в одному
навзаємні сліди…
у реальності сій
живі й сутні –
водночас
частково відсутні:
бо ми всі –
чиїсь спогади…
незабутні
заспиртовані
у чиїхось зга́дках
(вигад-ках!..)
сидимо непорушно
у
часових клітка́х –
там не співаємо…
на волю вибратися
ча́ємо…
навіть смерть на хресті
із кліто́к часових
не звільняє:
над пам`яття́ми
людськими
смерть!
влади не має…
не збагне пальпа́ція логіки
сутності краму,
знаного нами,
яко Простір-Час…
отакий
езотеричний фокус…
потаємне знання…
чи незнання –
блукаємо навмання
…а, може, ймення,
слово саме «Ісус» –
абревіатура,
«скорочення»:
ІС-нуючий
У
С-віт-лі …
(і в Світі,
тобто, на Землі…)
…ІС-нуючий незримо серед нас:
і явно,
і спога́дно водноча́с…
02.12.2012
́́́
глибоко філософські роздуми! Інколи треба заглибитись у свою сутність, щоб пізнати Бога!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
більше того - щоб пізнавати Бога - треба саме у свою сутність заглиблюватися... щиро вдячна Вам, пане Олексо, за глибоке сприйняття моїх намагань "висловити"! це справді щастя, коли відчуваєшся почутою...
Бог - не десь - Він - скрізь, і в серці кожного з нас, і в голові... думаю, Ви про це і без мене знаєте... просто - приємно продовжити таку цікаву розмову "між своїми"...
Кожного разу, читаючи Вас, пані Валю, наче до всесвіту Вашого долучаюсь. Нагадують фантастику Макрокосму роздуми і, разом з тим, такі реально земні, болючі
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, пані Аллочко... фантастика Макрокосму... хіба не може виявитися так, що ми його, Макрокосм, і створюємо, чи урізноманітнюємо - фантазіями своїми на "його" тему... а реалії земні -- поки ми тут, з цікавістю осмислюємо їх... а, може, навіть - творимО...
так враження що це не вірш, що я тримаю в рукає кошик з багтьма енергіями ,що творять життя людини .і вони світяться, перемішуються, множаться і заводять хоровод часу відтворюючи картинки то яві то наві. тепер я бачу з чого я зроблена...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
люба Віточко, "кошик з енергіями" - цікаве враження... "...картинки то яві то наві. тепер я бачу з чого я зроблена..." - Ви "зроблені" з яві і праві... більш з праві, чим наві... у мене таке відчуття...
заспиртовані
у чиїхось згадках
(вигад-ках!..)-а й справді,ні час,ні смерть не мають влади над пам'яттю...А що вже казати про трактовку імені Ісус-це справжня знахідка! Ви-невичерпна криничка мудрості.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, любий Одуванчику! сама подивувалася, "розшифрувавши" отак це Ім"я... цікава виходить ситуація...
і пам"ятання, і, мабуть, мрії одне про одного - "розповсюджують" нас у "полі часу"... а ми і не помічаємо, як розповсюджуємося...
А, й справді, чи багато хто задумується, що є "я". Та й не дивно. Наша свідомість знаходиться в чотирьохвимірному просторі, тому й судження обмежені, приземлені... Але,попри все, повинні пам"ятати, що створені за образом і подобою Божою. І все, що відбувається - Божий замисел, а він, апріорі досконалий.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
пані Тамаро, справді, мало хто цікавиться власним "я"... тим паче, що у кожного з нас їх ("я") - по двоє навіть (меншою мірою...))) одне "Я" - істинне, інше "я" - приналежне пристрастям земним... Істинне "Я" - то і є душа... так вважають дослідники у цій витонченій сфері самопізнання... саме про це Ви й кажете у коментареві виваженому Вашому... дякую!
ВСІ РОЗДУМИ У ВІРШІ ГЛИБОКІ І ЦІКАВІ, АЛЕ МЕНІ НАЙБІЛЬШЕ СПОДОБАЛОСЯ ТРАКТУВАННЯ ПРО ІСУСА:
ІС-нуючий
У
С-віт-лі …
(і в Світі,
тобто, на Землі…)
…ІС-нуючий незримо серед нас:
і явно,
і спогАдно водночас…
ВАЛЮ, ВИ ФІЛОСОФ ОДНОЗНАЧНО!!!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
пані Олю, щиро вдячна Вам за інтерес до роздумів моїх... трохи довелося "помовчати" з відповіддю, бо нас тут на три доби "Київенерго" позбавив світла... отака була дистресова ситуація виникла...
справді радію словам Вашим - вагомим і цікавим, як завжди... особливо за визнання схильності моєї до філософічності... і за три окличних знаки...
Дуже цікаве потрактування Божого і нашого існування у Світлі і на світі...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, пане Василю... отак всі ми належимо одночасно різним часовим площинам... паралельно існуємо, і не помічаючи того... коли людина згадує минуле - вона частвово туди, у той часовий простір, і переміщається... тут, у теперішньому часі, присутня не "вся"... є такий вислів, що людина належить тому простору і часу, у якому перебуває її серце...
а те, що нас, живих і сутніх, хтось, може і важливий для нас ЗАРАЗ - тільки згадує, утримуючи наші образи в минулому - дивно виходить... ніби частково ми вже вмерли і відносно того "когось" живемо тільки у спогадах, чи хтось, у світі живий - живе так само тільки спогадно для нас... дивні ми істоти - люди...