прикладаю до себе вухо:
наслухАй!
уповільнивши подих:
слухай…
побачиш Бога у собі́ –
вухом…
епоха техніків
одійшла:
починається ера Духа
…летить Ра́дова
з гір донебесних –
кисе́листо
розступаються
кам`яні береги́:
радість така
Ра́довій –
до снаги!
сила гірської води
геть змітає
глибасті сліди
за Конем Залізного віку,
стирає кинджальні карби-зарУбки…
рве, як оброті,
гатки й мости
ти –
залізо-бетонно-відлите,
віджите,
вишло, як Афродіта,
але не з піни морської,
а наче з опалуб-ки
аляповатої
заводської –
і намагаєшся вчити,
як душу Живу знайти –
за допомогою м`ясорубки…
слухай:
епоха техніків
одійшла -
починається ера Духа
19.11.2012
Оноднозначно не можна "вчити,
як душу Живу знайти –
за допомогою м`ясорубки…" Браво, Валю!!!!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
люба пані Тамарочко, оце тільки зараз зауважила Ваш прекрасний коментар під віршем "Інженерам душ".... з великим, звичайно, запізненням, але з іще більшою радістю дякую Вам...
а далі все крутіше... стукіт гуркіт, замля в мені здригається...наростає темп, серцебиття прискорюється, дихання забиває вітер...Але в один момент все вщухло. пульс вирівнявся... хвиля зійшла, омила мене немов жбан і осяйна така німа і щаслива стою посеред світу.Сонячно в серці. такий вірш-кліп цей в моїй уяві, Валю.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
о... наче ми удвох того "кліпа" дивимося... і я в захваті від нашої співТворчості...
"побачиш Бога в собі –
вухом…" оте слухаю в собі - воно щоразу інше-різне, воно то радісне, то замислене, то тільки муркоче щось під ніс- пише мабуть вірші... я давно дослухаюсь до нього/себе... тепер знаю - ПРАВИЛЬНО !
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так... саме так... "...муркоче щось під ніс- пише мабуть вірші... " - усе справді ПРАВИЛЬНО !
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
живе, отже...))) рухливе...
Віточко, не знаю, як це я вчасно не побачила Ваших цих прекрасних коментів до "Інженерів душ"... випадково заглянула - бачу... на таку щирість промовчати у відповідь - не допустимо... тому - краще пізно, чим ніколи...))) дякую Вам за несподівану радість...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
пане Морський Леве - Ера Духа уже почалася... епоха "залізного коня" отак агонізує... але - ніхто не змінить послідовності Ходу Подій... жодні "валуни"... амінь! (що означає - "хай буде ТАК")...
дякую Вам - правою долонею до лівого боку грудної клітини...
…летить Ра`дова
з гір донебесних –
кисЕлисто
розступаються
кам`яні береги:
радість така
Радовій –
до снаги!- аж дух перехоплює!..Справжнє,живе,з глибини Землі...
ти –
залізо-бетонно-відлите,
віджите,
вишло, як Афродіта,
але не з піни морської,
а наче з опалуб-ки
аляповатої
заводської –
і намагаєшся вчити,
як душу Живу знайти –
за допомогою м`ясорубки…- Це все суєта земна і мізерна,позбавлена первозданної духовної краси...Сильна поезія! Вражена...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
любий Одуванчику, Радова - жива, отже - творИть... і жодні валуни їй не пересторога... Ви ж пам"ятаєте, мабуть, з ким я асоціюю Вашу Радову... а тепер асоціація моя обняла всіх тих, хто "творИть", а не "майструє"... опалубочні "афродіти" і "афродітуни" - щовесни бачите ж, що воно таке, коли Радова розвеселиться...
дякую Вам за щирі емоції... киньте в Радову малесеньку квіточку - вона знатиме, що то від мене... а краще - опустіть на мить долоні в її кришталево-холодну чистоту і світловодяну суть...