Тьмяніють коси у вербички —
Їх сонний вечір не розплів.
А зорі — шпильки-блискавички —
Заплутались між яворів,
Що оберегом над водою
На вахті озера стоять
І потаємною журбою
Поміж собою гомонять
Про ялівця, що закохався
В берізку ранньої весни,
І одружитися збирався —
Відговорили ясени...
Як очерет, ребром до вітру,
В обіймах нічку цілував,
Розкривши почуттів палітру,
Себе коханій дарував.
Аж навіть місяць зашарівся
Поміж чутливих берегів,
В нічному озері втопився —
Лиш відблиск в небі пломенів... 2012
