Просто хочу, щоб ти знав. Знав і все. Не вимагаю взаємності, не вимагаю будь-яких почуттів. Я нічого не вимагаю. Всього лиш хочу, щоб ти знав про те, що відчуваю.
Я часто думаю про тебе. Ні, постійно, я постійно думаю про тебе. Навіть у такі моменти, у які б не повинна була, і, знаєш, від цього мені стає страшно. Я вже втомилася, але не можу цього зупинити. Від потоку думок про тебе я не сплю довгими ночами. Я згадую наші зустрічі, телефонні дзвінки, повідомлення. Спогади – це все, що у мене залишилося. Це все, що ти дозволив мені залишити…
Я пишу. Пишу, бо думати вже немає сил. Якщо б за думки про тебе платили гроші, то я б уже була мультимільйонеркою.Та мені це не потрібно. Лиш хочу, щоб ти просто знав про те, що коїться у моїй душі. Просто знав. Без зобов’язань.
Але я не подзвоню тобі, не напишу про це.
Гордість? Ні, страх.
Мені дуже жаль…
Мені соромно…
Я прошу у тебе вибачення. Подумки.
