Якось так сумно, що просто хочеться написати декілька слів... Сьогодні пробило мене на депресію. Чесно кажучи, просто нічого не вдається, все надоїло.
Сама, вкотре і знову,постійно чи періодично, але з кожною хвилиною ще гостріше та самотність в'їдається в думки. Приречена... хах ні на жаль не "стати зіркою", а бути самотньою.
Згадала... чому сьогодні, навіть не знаю. Можливо, тому, що рівно три місяці тому бачила його востаннє, тонула в обіймах. Ці подаровані долею хвилини ніколи не забуду.
Безмежно скучаю... вже давно видалила номер його мобільного, щоб не піддатися спокусі і не подзвонити в хвилини депресії чи на п'яну голову.
Де він зараз? З ким? Але справді цікаво... напевно в якомусь крутому нічному клубі, покоряє якусь наступну дурочку, вішає їй на вуха лапшу, говорячи, що це дорогі сережки і отримує від цього масу задоволення.
Ще за деякий час вони удвох покинуть тусовку, а на ранок він проснеться в чужому ліжку і зможе занести в so-long-list ім'я красуня, яка віддала йому себе сьогодні вночі.
Цікаво чи хоч інколи згадує мене..ну..напевно що ні... Можливість стати галочкою в його списку я втратила...каюсь, але що поробиш...Ні я не хочу повертати час назад, я все одно нічого б не змінила...Так повинно було бути і крапка.
Так набридло всіх обмінювати і малювати примарне щастя лише на словах.
Все міг би змінити один телефонний дзвінок...такий рідний голос по ту сторону і два слова, ну хіба я так багато прошу?!
Я не хочу серенад під вікнами, діамантів, принців на яхтах і брудних мільйонів. Я хочу його. Такого противного і водночас найкращого, такого рідного і водночас чужого.
Воно ніколи не здійсниться...він і далі шукатиме подругу на одну ніч, а я переконуватиму себе в тому,що він для всіх та тільки не для мене.
Я далеко не ідеальна, з великою кількість негативних сторін дівчинка. Ще така маленька і несмілива, мрійлива, але трошки брутальна, весела, але самостійна, і для всіх холодна.
Не вистачає його до такої міри, що від безвиході хочеться кричати , але той крик є крик душі, він німий і ніхто його не почує.
Посмішка на обліччі і ще один день в стилі "Life is good". Я не чекаю жодних змін, боюся погіршення і так ультраскладної ситуації.
Вслухаюся в тишу уже без надії на будь-яке продовдення.
