настане пора – я тебе обійму на прощання,
до самого-самого теплого серця мойого тебе пригорну:
моя ти любове, моє ти безмірне кохання -
журливо всміхнусь і легенько востаннє зітхну…
розправлю в потоках ефіру тобою даровані крила:
нема каяття – і не треба мені вороття!..
я так тебе лагідно, так навзаємно любила –
єдине моє, незрадливе, натхненно-прекрасне Життя
…із небуття
дароване Богом Всевишнім
Життя…
06.11.2012
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...свого часу не поспішайте, пане Вікторе... то я чогось із життям попрощатися отак гарно вирішила... виходить, зізнаватися у любові "безпечніше" на прощання...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...сподіваюся, це "щось" - хороше... знаю,знаю - хороше "щось" Ви мали на увазі, так, жартую трішечки...
дякую Вам, пане Миколаю, радію, що сподобалося Вам моє зізнання в любові і вдячності до Життя мого...
А чому на прощання обіймете? Куди ваш єдиний дінеться?
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
люба Vivo Per Lei! і ви мене трішечки усміхнули "Куди ваш єдиний дінеться?" - я тут про прощання (хай чим нескоріше) з коханим моїм ЖИТТЯМ... а Ви -- з коханим?.. хоча, Ви зовсім і не помилилися - цей нюанс тут також є... але глибоко-глибоко прихований... хіба від поета приховаєш хоч якого нюанса?... браво!
єдине моє! незрадливе, натхненно-прекрасне Життя!
нема чого додати
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, пане Морський Леве... я справді щиро люблю своє життя... воно було складним але завжди цікавим... стільки було в ньому чудес, пригод, радості і щастя! дуже-дуже прихильно ставилося воно до мене... навіть коли обірвалося було (через немудрість мою... в жодному разі не суїцид!) - не зрадило, і, з волі Божої, повернулося... і от ми продовжуємо жити - я - ним, воно - мною... цей вірш - вдячність життю, що воно мене любило і не зраджувало ніколи, і Богові - за щедрий Дар, яким є Життя кожного з нас...
Зачепило, навіть дуже! Тільки слово "мойого" зайве, та і саме слово.....Щиро і від душі!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, пане Вересюк! мойого - то так, для плавності ритму... хвилястості... не нормативне слово, але звучить так якось трохи по дитячому ніби... Ви праві, звичайно ж...
дякую за візит і відгук... і за щирість і душевність... справді вдячна...