UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: ТІЛОМ І ДУШЕЮ… - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Тамара Шкіндер, 16.11.2012 - 09:14
 Валюшо, важко коментувати в доброму значенні цього слова. Гарно-негарно - це не про ваші вірші... Тут, як кажуть, "виносить мізки" глибиною думки, нестандартністю викладу - всього не перерахувати... ДЯКУЮ ВАМ!!!! 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
люба пані Тамарочко, знайшла ще одного Вашого такого високотонного коментаря (як це могло статися, що вчасно не зауваженого.... дивуюся... повідомлення про кожен коментар надходять же... видно, уже в якійсь іншій сфері на той момент я зависала...))) сподіваюся, Ви не допускаєте, що невідповіді мої - свідомі... бачу, треба мені "проревізувати" попередні вірші і відповісти на пропущені мною відгуки... хоча, за плином часу - уже ніби і не зовсім доречно, либонь... друзі мої вже й забули, що писали колись... і тут - прокинулася, називається...) думаю, Ви не обоазилися на мою неввічливу мовчанку... дякую Вам за всі-всі Ваші слова, і особливо за безцінну Вашу до мене увагу... а за цей ось Ваш щирий такий "подарунок" - тричі і більше вдячна Вам...   
gala.vita, 09.11.2012 - 08:28
Дякую, Валю.У нас з Вами зав"язалась цікава переписка. Стосовно віку-- Мудрість, на мою думку,не приходить з віком, я мала на увазі сам проміжок часу, коли людина це може усвідомити і перегорнути сторінку одного часу вступити у інший, для себе відмітивши зміни , бо як стосовно віку/возраст.я невмію і нелюблю його визначати. старіння відбувається іу 20-річних за умов занехаювання себе, як особистості, душевної слабкості, небажання розвитку...і навпаки. такого терміну як "вік" для мене не існує це я полишаю для паспортистів. я з вами, Валю погоджуюсь і стосовно 4 поверху і тих, хто вважає себе здатними нагнути до свого рівня, хоча їм видається що вони "снізошли" і вже за це ми мусимо покинути бути собою та прийняти їхню позицію.Вони просто наївні невігласи. Приємно , що мені є з ким порозумітися на цю тему. 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
і у ставленні до віку - ми однодумиці з Вами... я ще й практик!  тобто,перевірено на собі - поняттЯ віку однозначно для паспортистів  і Мудрість - це дар Божий, а не медаль "за вислугу лєт"... цікава у нас розмова вийшла... і я вдячна Вам... і за розмову, і за Мудрість Вашу, і за ті світи, які Ви Творите - (не вигадуєте! у вигаданому може бути досконалість, але не може бути достеменності, одразу ж відчувається...)от ми і знайшлися взаємно... от ми і потверджуємо взаємно нормальну "нормальність" нашу... будемо пробиватися далі, а точніше - іти стежками своїми луговими, щасливо роззираючись, прислухаючись і принюхуючись і придивляючись... торкаючись усього кінчиками пальців і душі... захоплюючись і розповідаючи про про щире захоплення те...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Вам, пане Вікторе Ох, за побажання Ваше - "смарагдове"... і хай би так і сталося! -- як дар - "за вєру мою бєззавєтную"...
Дощ, 06.11.2012 - 20:18
Читав перечитував, учитувався... Сприйняв, як болісно-відверте усвідомлення "істинного "Я", одухотвореного розумінням Любові...  
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
пане Василю, дякую... справді "одухотворене розуміння Любові"... тільки усвідомлення не "болісне" виявилося, а радісне... врешті от зрозуміла -- "ЧОМУ..." і зовсім не тому, як сторонніми "аналітиками" пояснювалося... просто не випало зустріти душевного відгуку, та й усе... а емоції - цього для Любові не достатньо... як і для Поезії... а відгук цей (душевний)виявляє себе - насамперед природною і щирою турботою - навзаємною(не було відповіді такої...) ну, і ще кількома простими, але необхідними кожній людині, виявами... коли факт стає фактом - це заспокоює... правда - це чиста енергія... вона - зцілює...
gala.vita, 06.11.2012 - 15:21
кожна людина талановитість свою може проявити саме тоді коли їй це дозволяють: 1.не заважають оточуючі( ні недадуть, виправлятимуть під свій стандарт); 2. людина сама собі дозволяє ризикнути бути іншою. і все, самотні творці розкидані по світу, щоб дарувати йому красу і любов. най талановитіші посправжньому самотні, але їх , нажаль,то мало хвилює тільки в віці мудрості, в стані просвіленому і тоді є творчість у чистому вигляді і насолода цим станом. саме цього Вам бажаю - насолоди творчісттю!я цим зараз і займаюсь, бо був час , коли я переймалась своєю нетаквсіхністтю....
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
люба Віточко! зрозуміло, ЩО Ви сказали навіть між кількома цими рядочками... і це так... стосовно дозволів проявити талановитість - їх ніколи не буде і ні від кого... (за дуже рідкісними і щасливими винятками)... але: Поет - це конфлікт особистості з соціумом (суспільством)... у тому числі і з "оточенням"... тому - вияв таланту одразу ж передбачає протистояння... і здібність вистояти... відстояти себе... не всі можуть, далеко не всі... тільки ті, хто, як Ви й кажете, спроможний дозволити собі ризикнути визнати і перед собою і перед "оточенням" свою "неправильність", "нетаквсіхність"... "найталановитіші" - самотні... такий вінець, нагорода така... колись давно я зробила висновок, сказавши собі: самотність - умова творчості... і полюбила, і у відкриті обійми свою цікаву і наповнену ідеями і Образами, самотність прийняла... але люди навіть самотність мою, ну нікому ж, здавалось би, зовсім не потрібну, вирішили відбирати - довелося і її відстоювати любовні невдачі (Ви ж про це, маючи на увазі вік мудрості, тобто, старість?..)ось я позавчора нарешті зрозуміла у чому причина: ми сприймаємо душею і відтворюємо, пишемо душею (четвертий рівень - відчуття)- і любимо звідтіля ж... от саме тому і не співпадаємо з тими, хто каже, що любить нас - вони це роблять емоціями... одне слово, це виглядає так: нас люблять ніби сидячи на лавочці під під"їздом, а ми любимо, перебуваючи на четвертому поверсі (і вище)... і вся Вам причина неспівпадінь... при тому, нас! намагаються нагнути нижче підошов, тоді як ми пнемося підняти тих обранців на висоту 4 поверха... тобто, на рівень душевного відгуку... душевної взаємності... вони не можуть, бо знати не знають і чути не хотять, де двері вчиняються... їм на лавочці добре і комфортно... ду-уже правильно їм!.. і йдеться тут не про нас із Вами (хоча - у тому числі) і не про якусь там зверхність творчих людей до "лавочників" - ні! якщо казати про зверність, намагання зверхності - то це якраз вони, з рівня емоцій, намагаються демонструвати щось подібне нам - на рівень відчуттів (душі)... може ще мало часу минуло і я не склала чітко розуміння моє в слова, тому так багато і плутано виходить, але суть мені відкрилася... не наполягатиму, що відкриття моє універсальне, але для мене воно абсолютне... а вік - потім будете дивуватися - ми не старшаємо, не дорослішаємо, і не старіємо... з віком, з літами... я от не втомлююсь дивуватися... недавно визнала себе "старою дитиною" - і так воно і є, а хто хоче, нехай не вірить і сперечається... ми - ТАКІ! і всередині себе нам добре, цікаво і комфортно...
морський лев, 06.11.2012 - 13:39
упиваюсь Вашими творами. Колись казали:"поговориш з хорошою людиною, наче води з джерела нап*єшся" так і цей вірш! Пишіть Валю, пишіть! Я з Вами!!!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, любий пане Морський Леве! за кожне сказане Вами слово! "...де двоє-троє в ім"я Моє, там і я з вами" - Ісус сказав так, отже, якщо нас "купка" і якщо Божу справу робимо - то і Бог з нами... тримаймося купи!
gala.vita, 06.11.2012 - 12:42
от ці всі Ваші лекції я буду збирати і складати у себе всередиі, шкода, що коменти не можна додавати в обране, бо інколи вони неменш цінні і красиві аніж сам твір!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
іще слово до попереднього Вашого "листа" - ви дуже точно сказали про ненормальність нашу у "середньостатистичному розумінні"... тобто, у загальноприйнятому, стандартному, трафаретному... бездумному, нав"язуваному... ті, хто справді "ненормальні", бо втратили Дар Творчості, спонтанності, дар творчого ставлення до світу, життя і собі подібних, а набули СПОЖИВАЦЬКИХ навиків і звичок, установок - вони бояться страшенно навіть думати про таке, бо це зруйнує їхні усталені поняття про їхню умовну добробутність... тому вони агресивні стосовно нас... вони - дуже нещасливі, але не хотять про це знати -- і не знають (знають - але дуже глибоко закопано в собі)... колись дізнаються... ми їм співчуваємо і готові розказати все, що самі знаємо, що могло б їх виручити з рабства їхнього... і - розказуємо... нехай почують...
gala.vita, 06.11.2012 - 12:37
мені ота остання строчка, Валю, у відповіді недає спокою. поеєт, тай загалом митець тому такий і є,бо має відхилення у психіці від середньостатистичного розуміння і відчуття світу. тільки так, з відхиленням, ми - творчі особистості можем творити і жити своїм, повним життям, тонші наші установки, незахищеніші, тому ладні зі шкіри лізти за тими, ні, ТИМИ! почуттями, тремтіти, переживати, там де інші мають просто знати що у них є де, з ким і чим... така моя думка, і мое відхилення ябережу! бо без творчості жодні комфортні умови є бред і вони нестерпні! Тож прошу, залишаймося при Своєму світлому розумі! ... розхвилювалася я! а "смарагд" знайдеться треба його візіалізувати і буде!"Изумруд — камень мудрости, хладнокровия и надежды".саме тому я в це вірю! 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...оця наша "ненормальність", Віточко, якраз і є нормальність... творчість - це Дар Божий кожній людині без винятків (різні види, але Творчості!) - перед тим, як народитися у цей світ, ми стаємо перед Світлом, і воно освічує нас, як ніби благословляє в дорогу "до школи" земного шляху важкого - оце і є момент Обдаровування... і це самий головний оберіг у дорогу нашу... але тут, у цьому складному світі (бо його незаконно присвоїв ворог Світла), система запущена так, що Дар цей - подавляється, угнітається, вихолощується, нищиться - діти кілька років після народження зберігають той смарагд у собі, але їх "перевчать" на земний лад - і мама з татом (свого часу самі перевчені), і вихователі у садочку, і учителі в школі і начальство, і влада всіляка, і суспільна думка і т.д. тільки одиниці якимось чином рятують у собі, якщо і не весь смарагд, то хоч крихти які живі від нього, протистоять цьому шаленному тиску зла - і стають "невротиками" - або поетами, там, музикантами, Майстрами, будівничими, садолюбами, різьбярами (...)художниками, які творять заради радості творити, а не тільки заробляти, не заради регалій там усіляких і інших показників, звань і нагород... таких і називають - "не от мира сего" - ми й справді "не от сего мира"... нас обмаль, тому "неправильна" більшість, яка капітулювала перед злом у залежність від грошей і іншої порожньої суєти, називають неправильними нас... ну, Ви ж самі бачите, як світ наш стоїть низом догори... навіть у цьому ось плані... ми ЗНАЄМО, що без творчості ЖИТТЯ не має СМИСЛУ... і це правда, навіть - Істина... нам не вірять, в нас не вірять... бо без нас - комфортніше "спати", а не вчитися, забувши, заради чого сюди прийшли... ми робимо - що можемо: продовжуємо БУТИ... от і все... не відступимося, бо нам нікуди відступатися... за нами - риска, межа... краще швидка смерть, чим нудна і тягуча - вмирання протягом усього життя... Боже, Боже... так усе просто, і так усе важко... цікаво, що і з любов"ю - те ж саме... відхилення у психіці -- можете повірити, що це не в нас?... а у людей-роботів, яких майже все людство... дикі речі я пишу? але не для Вас вони дико звучатимуть... Ви мене - відчуєте, що я тут віщаю... ще хтось відчує... нас тут багато... будемо триматися купи - одного віника вистоїмо, бо ми не самі... з нами 9 Сил...а стосовно візуалізації ідеала... земного часу в мене вже обмаль... та й -- головне, що я хотіла з"ясувати, вже з"ясувала... причину моїх невдач сердечних... і якщо за півстоліття "активного" пошуку матеріалізувати парного собі смарагда - рівноглибокого не вдалося, то вже, мабуть, пора згортатися... але це зовсім не робить мене нещасливою... тут, як і в творчості - або ТОЙ, або ніякого... і те, і те добре... найгірше і найстрашніше, коли "ніякий" прикидається "ТИМ"... але це вже пройдено до решти... усе ОК... gala.vita, 06.11.2012 - 10:51
"ні…не хочу себе відчувати тим організмом одноклітинно-простим" "а свідомість свою – одухотвори-ти… " І ТИМ ЩО ЗЯВИЛОСЬ - ЛЮБИТИ!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
люба Віточко, далі, якщо тема не закриється, напишу, як "шукати і знайти" душу... таке "просвітлення" на мене найшло... все життя ці ребуси вирішити намагалася... от - відкрили... розумію, що несприйнятні якісь речі пропоную... але насправді все це так просто... нарешті я зрозуміла - у чому ж причина мого 100-відсоткового краху в справах міжстатево-любовних... любити душею... а не попався такий "смарагд", щоб у відповідь мені з глибин умів сяяти... вдячна собі , що хронічні невдачі мої не зневірили мене вцілому (справжня любов між двома, які стають двоєдининою істотою, залишаючись при тому кожен сам собою - трапляються в світі нашому, просто -- не трапився однодумець такий, чи "смарагд" рівнозначний, рівноглибокий - мені, але це приватна практика... неудача...) вперта віра моя в Ідеал привела хоч би до розуміння - чого я шукала і не знайшла, і яка тому причина... тепер я вільна і... не повірите - щаслива! бо - ЗНАЮ...отакі мої надбання... хоч може і виглядає все оце як чисте марення (бред), але це тільки здалеку... одне слово - за все життя моє вдячна я щиро Богові... дякую Вам за візит і інтерес... цілком тверезо стверджую - я при повній свідомості і розумі...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую... так закрутився... хоча, сюжету ніби тут і немає... але автор не завжди бачить, що "натворив", тому - Ви праві... вдячна Вам і пропоную чашечку кави... ну, я розумію, Ви мали на увазі - "хвацько закручений"... |
|
|
||||||||||||||||||||||
