Тремтять дахи
Від сизого туману,
В трьох соснах
Пізній ранок
Заблукав,
Зламались в небі
Моросисті крани,
Розтанув обрій,
Знітився, пропав
Жебракувата осінь
Мідяками
Торгує під
Каштановим столом,
Чи ж заглядає
Крізь кімнатні рами
На фікус, що жене
Уверх стебло
Торкнеться ручки,
Чистого паперу
В надії на останнього
Листа,
Й відчує : наче
В човнику химера,
Крізь неї пропливає
Самота…