дві жінки,
одна́ково змучені,
занедбані
і брудні,
попритулялись
до муру в`язничного –
стоять
у камері при вікні,
дивляться в скло,
що, може,
із добрий десяток ро́ків
потому,
як мите було…
одна – сердиться:
проз оці ґрати,
тричі по тричі кляті,
і порохне́чу бридку
таку,
проз павутину чорно-липку́
(згинути б напріч
отому
огидному павуку!) –
і неба край-оком не бачиш…
хіба не заплачеш?..
проз павутину липку́!
інша відказує:
глянь!
он-до видно
малесеньку зірочку!
…там,
на вулиці,
отже, вечір
безхмарний…
мабуть, гарний…
нині, мабуть,
буде і ніч весняна́
ясна́,
там…
за мурами…
щедро заквітчана,
зоряна!...
прохолодно прозора
і кришталево дзвінка
така
квітнева оця
бу́де ТАМ
нічень-ка…
не клич біди павуку…
може й він
не з доброї волі
живе у в`язниці отут,
а не десь –
між травами на лугу,
чи між квіто́к у полі…
чи у за́куточ-ку
чиєїсь теплої хати…
хати!..
де сіли б до столу
вечеряти
діти…
і мама з татом…
– Спати!!!
розходьтеся спати!
…багато
на світі лю́ду…
одно –
вбачить зірку
у тьмаве
в`язничне вікно…
інше –
у ключі джерельнім
не побачить нічого,
окрім як бруду
…хоч до дірок!
у чотири руки
три!
балконні
й кухонні свої шибки́,
хоч
які хочеш купуй
замшево-дорогі
до окулярів твоїх
євро-сервет-ки –
у небі
не знАйдеш зірок …
ти – такий:
не побачиш
те,
чим бачать зірки, –
од природи
у тобі
незряче…
…хто із нас кращий,
чи згірший, може?
всі – ув`язнені
світу сього́,
засмучені діти
Божі…
18.10 2012
Вот мой секрет, он очень прост: зорко одно
лишь сердце. Самого главного глазами не увидишь.
А. де Сент-Экзюпери
нічого й добавити -
"те,
чим бачать зірки, –
од природи
в тобі
незряче…"
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
це називається -- "не в бровь, а в глаз..." - абсолютно точно... незряче серце... і скільки не мий шибки і не протирай окуляри -- не туди зусилля прикладаються... бо "зірки" не в небі, і не через шкло -- а в серці...
дякую Вам, люба Віточко... Ви мене розумієте, майже... як себе ... і це радісно знати...
Валю, зачитую, відзначаю, протягую крізь себе нитки Вашого думання, аналізу за-віконного...
…багато
на світі лЮду…
одно –
вбачить зірку
у тьмаве
в`язничне вікно…
інше –
в ключі джерельнім
не побачить нічого,
окрім як бруду
Дякую... Просто...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Лесю, впевнена, що Ви завжди побачите зірку... навіть і без вікна... поета втримати у неволі неможливо - він думкою, уявою вибереться будь з яких мурів і подорожуватиме собі не тільки світом, а й Всесвітом... що й робимо, на чому і тримаємося...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ну, Юля почала з того, що повимивала вікна в камері, куди її кинули... це також варіант... думаю, вона бачить зірку...
дякую, пане Ох, передбачала асоціації з Юлею... бо такі "паралелі" цілком прогнозовані...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, любий пане Олександре... основу цього вірша - як дві жінки дивляться в тюремне вікно і одна бачить так-но бруд на шклі, а друга - зірки на небі - пам"ятаю уже років зо 25... десь колись давно прочитала, хтось із психологів так сказав... ну, нарешті я її поетично опрацювала... це рідкісний випадок "запозичення" у практиці моїй... хоч і доводжу собі, що таке "переспівування" цілком можливе (класики також брали сюжети, скажімо, давньогрецьких легенд і осмисляли по своєму, "накладали" на їхню сучасність, але якийсь некомфорт все одно доймає мене)... може, Ви мене підтримаєте і скажете, що ідею не "присвоєно", а... "опрацьовано"?...
послатися на автора не можу, бо не пригадую хто ту фразу сказав...
дякую Вам за "шедевр", але це з кимось у співавторстві вийшло...
Глибока філософія, Валю. Небо одне над нами, та не всі його одинаково сприймають...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
мабуть, це так і має бути, так замислювалося... щоб ми були різними... щоб ті, хто вміють не помічати брудного вікна, а бачити за ним зірки -- розповідали "близоруким" свої невигадані казки... за що другі часто зневажають перших, бо не вірять їм, чи заздрять... але це крайнощі... такі пояснимі... здібність зору.. і якби це враховувалося, хоч би на рівні : все може бути -- легше було б усім...
ну, тут не тільки ця тема... тут їх кілька... у тому числі і тема поета... який щось там собі бачить...і доводить... але і йому чесно доводять, що то -- його фантазії, вигадки... врешті - всі ми ув"язнені світу сього...
дякую, пане Ігорю...ви дуже точно сказали "Небо одне над нами, та не всі його одинаково сприймають..." -- і в цьому суть...
Мабуть кожен бачить те,що хоче бачити...Хтось розгледить серед нічної мли яскраву зірку,а хтось серед зоряного неба помітить порожнечу...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, пані Наталю, за коментар... трохи вболівала за цю тему... за фабулу... антитезу... але, бачу, все ок... спокійно зустрічатиму тих, хто вже стукається, щоб писатися...