Здрастуй,подруженько-осене,
Радо заходь у мiй дiм.
Нiженьки,зрошенi росами,
Ти вiдiгрiеш у нiм.
Вкотре мене ти провiдаеш,
В рiднi вернувшись краi.
Про своi бiди повiдаеш,
Я - розкажу про своi.
Долю пожурим-посудимо,
З келиха хмiль надiп"ем.
i про все горе забудемо,
В друзки журбу розiб"ем.
Сядем з тобою, присядемо,
Лiто згадаем, тепло.
Поки ще цвiт листопадовий
Нам не опав на чоло.
Поки дощами розкосими
В серце печаль не вросла,
Давай у долi попросимо
Ще хоч краплину тепла.
Давай у долi попросимо
Ще хоч краплину тепла. --- Надзвичайно гарна розмова. А таки споріднені... ми написали про осінь одинакові розмови. В мене"осіння розмова", а не читалися ж. Як так відчуваємо, вдячна, що маю однодумця, зустрічаймося, рада Вам
Лидия Науменко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Давай у долi попросимо
