щит
між Землею і Сонцем –
втруча́ння сторо́ннього
щит…
кра́деним світлом відби́тим
ноча́ми
примарно блищит(ь)…
сі́м`я вороже!
прикидається справжнім,
живим,
ніби може
ізсере́дини себе світи-ти!
отим
замилуєшся по́части
блиском –
маре́вно-відби-тим…
блідим,
світло!
торкнувшись поверхні
щита – мертвої,
віддає внутрішню силу –
надаре́мна жертва!
ніщо іще мертвого
не наси́ти-ло…
до «життя ізсере́дини»
не воскресило!
а що намагалось –
саме
згину-ло…
сяє по́вня
світлом зіпсованим,
жадно-ви́смоктано-загіпсованим,
перевернуто-беззмістовним,
цинічним,
тимчасовим,
безсило-невічним…
не спрИйнятим,
примітивно
перейменованим –
блиском відби-тим
як ти!
символ
примарної красоти:
отака
ілюзорна довершеність,
плавність ліній,
ошатність форми крихка́…
ви́тонченість
мінерально-безкровна,
без внутрішнього
наповнення,
вогню і життя –
буття-небуття
грань
несвідома…
а́мфорна ви́довженість,
інеє́ва тендітність –
дзвінка порожнеча
внутрішня
і
почуттєва бездітність…
як ске́льце,
викинуте і розбите,
під повнею
може яскраво сяяти і світити
безсилим залежним блиском
колишнього світла,
двічі відбитим…
жадібно і бездумно
спожитим…
повня – ти…
привид мертвої красоти…
здібність звабити, спокусити
але
вічно-мерзлотна нездібність
люби-ти
берегти…
розвиватися і рости –
жи-ти!
…я –
самодостатня
ілюзі-я…
07.10.2012
Тричі перечитав і щоразу щось нове для себе запримітив: то почуттєву бездітність, то "повня - ти... привид мертвої красоти...", то вічно-мерзлотну нездібність любити, Але ж - Я - самодостатня ілюзія... Дуже глибока за змістом поезія...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
любий пане Василю! то я продумано так "закручую", щоб чим довше утримувати Вашу безцінну увагу...
Ви, як завжди, запримітили саме-саме...
дякую за візит і слова Ваші...
повня – ти…
привид мертвої красоти…
здібність звабити, спокусити
але
вічно-мерзлотна нездібність
люби-ти
берегти…
розвиватися і рости –
жи-ти!-дозволю собі повторитися і виокремити ті ж самі рядочки,що й пані Тамара... Вражаюче глибоко і змістовно. І мертва краса буває неймовірно приваблива.Та це лише ілюзія...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
любий Одуванчику, дуже вдячна Вам за відгук, за глибину сприйняття... і окремо за "ізо" -- справді картинка Ваша перегукується якось віддалено, але відчутно, з картинкою мого "полотна"...
дякую Вам щиро...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
люба пані Тамарочко! як завжди щиро вдячна Вам за візит і відгук...
"Неперевершена образність. Чудово!!!!" -- чого можна бажати автору іще?... дякую Вам радісно і відчуваю, як ворухнулося доокруж мене повітря з наближенням нової теми, ідеї, картинки -- вірша! це Ви зворухнули довкола мене атмосферу натхнення...
щось аж мороз по шкірі від такої ілюзії..
торкнеш, а воно розсиплеться, розтане...
таке все містичне, фантасмогоричне...
круто!
нагадало твори станіслава лема
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
геніальна ілюстрація!... саме ТЕ! ілюзія...
люба gala.vitочко! дякую Вам... і за "мороз по шкірі" найбільше... і за асоцію з Лемом -- дуже цікава асоціація...
завжди пишаюся увагою Вашою...