Ти мені не ворог, ти мені й не друг,
Та твоє ім’я мені досі ріже слух,
Ти зрадила, а я тобі ще вірний,
І відкидаючи образи ще люблю.
Ніби я на волі, серцем у полоні,
Та чому вуста мої такі солоні?
Ти мені не мила - серце лиш розбила,
А можливо просто ти не долюбила.
І тепер не знаю, хоч і я кохаю,
Чи розквітнуть квіти до весни, до раю?
А зима так близько! Боже, буде слизько,
Як би не упасти з любов’ю так низько.
Дуже гарний і душевний вірш. Не в обіду, але кращою була б рима,як написати так:
Ти зрадила, а я тобі ще вірний,
Тебе ще лЮблю,- серцем буду щирий.
(Але це вирішувати Вам)
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
... щиро дякую ... щодо рими, то я погоджуюсь, що вона там відсутня, але це не із-за того, що я не бачив чи не міг придумати (адже це не дуже важко)....якщо чесна то я не памятаю чим я тоді керувався, але чомусь в той час я написав іменно так... зараз виправляти чи коректувати не можу, адже це буде не правильно по відношенню до своїх почуттів.... якщо так робити, то можна все життя правити і правити вірші...адже вдосконаленню немає меж.... хоча для когось досконалість - це рима, для когось - суть... для когось мікс якихось почуттяв, що отримуються від читання твору... але для мене мої твори це певна робота, яка була виконана у певний часовий проміжок при наявності певного набору почуттів, мудрості та бачення світу.... і переписуючи тепер свою роботу буде, як на мене, не досить правомірно по відношенню до себе
Красивий вірш. Мимоволі пронекаєшся тим про, що ви пишете і від цього стає сумно. Бо й дійсно допоки любиш - імя завжди буде різати слух.
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
... Ви маєте дуже чуттєва та добре серце ...і так завжди тонко розумієте те, про що я пишу... час проходить і те імя залишиться лиш звуком , адже в серці людини завжди має бути імя, яке буде заставляти його швидше битися ... але битися від радості
а взагалі життя як гра...
треба просто знати правила і вести себе впевнено...і виграш за вами!!!
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
....та я ніби також непогано граю....ходжу "коньом", а б"ю "королем" ...сам запутуюсь...та покищо нічий ....ще буде матч-реванш...і я візьму верх
Дякую за підтримку
дуже гарно передали свої внутрішні переживання, емоції і побудова вірша досить цікава, римування інтересні, не лише між рядками, але й у рядку. Мені дуже подобається! Щось трошки мені власний вірш нагадав по римуванні "Найсолодший гріх" http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369862
значить беру в Обране!!!
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...так приємно чути у свою адресу стільки приємного та позитивного ....а найбільш приємно, що людина котра читає вірш, щось знаходить уньому своє ....
Ну просто некоторые прощают и, как Вы говорите, падают "з любов’ю так низько", но потом питаються большой благодарностью за свою нисходительность, так сказать. И в ответ получают еще больше тепла и заботы. Кто-то от этого лишь выигрывает. Если истинно-можно простить, я думаю. Но легко ли...Ох! Но я бы не простила! А если потом мучиться и думать "ну почему я не вернул ее"...Ох-ох-ох...Говорят, в измене виноваты двое. Может, сделали что-то ни так. Как сложна чужая душа! Счастья Вам огромного!!!
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Приємно, що дана ситуація визвала у Вас стільки роздумів.....я з Вами абсолютно у всьому погоджуюсь... та найкраще розсудить час Дякую Вам