Твоє могутнє слово б'є у серце,
Розганяє пітьму, темний морок,
Піднімає в душах ціле скерцо**
І тремтить, втікає підлий ворог.
Твоє слово ніжне і гаряче,
Мов дитя, цілує, обнімає,
Правдою горить, тремтить і плаче...
Грізну силу океану має.
Святість дихає на повні груди,
Грім в горах танцює і гуркоче,
Слово світить, сяє, будить люди,
То мов котик, ніжно замуркоче.
Правда блиском сяє в кожній фразі,
Святим Духом душі укріпляє,
Почуття гартує у напрузі,
Мислити, боротись заставляє.
Слово твоє грізне і пророче
Лавами крокує разом з нами,
Блискавкою сяє серед ночі,
І горить любов'ю до Вкраїни!
* Українська Ганна д'Арк - Білейчук Ганна, дочка Степана, патріотка України, вчителька живої народної української літературної мови, понад сорок років викладала рідне Слово, вчила і вчить дітей, дорослих людей поваги, культури, любові до української мови, української літератури, народних традицій, української культури; свідомого ставлення, активної громадянської позиції у відстоюванні своїх прав та виконанні своїх обов'язків.
село Воскресінці.
Жанна д'Арк ( Орлеанська Діва) - національна героїня Франції, католицька свята.
**скерцо - музичний твір у жвавому, швидкому темпі, з гостро характерними ритмічними і гармонічними зворотами.
Так , - всі ми любим Україну, та вже пора підкласти спину, її синам, бо як не ми, чи ж будемо в краю людьми, які лиш любим на словах, час вже любити і в ділах !
Зеновій Винничук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, пане Олексо, за коментар. Я думаю що 44 роки педагогічного стажу вчителя Ганни це не тільки слова, але і діла.
Єдина прийнятна рима: морок/ворог. Бачу, що Ви вже доросла людина, тож, невже не розуміте, що "патріотичний" вірш, написаний так недолуго, виходить на користь не українолюбам, а українофобам? Бож, якщо ото ї є українська поезїя, то бугогашечки жеж...
21ше сторіччя на дворі, можна вже і в українському вірші обійтися без дієслівних рим, додати хоч чогось, щоб відрізняло текст від дитячого.
Так , - всі ми любим Україну, та вже пора підкласти спину, її синам, бо як не ми, чи ж будемо в краю людьми, які лиш любим на словах, час вже любити і в ділах !
