Завтра лісовою піснею до Тебе завітає осінь
ввірветься щосили в твою оселю ,
розкидаючи золоті підкови щастя по твоєму ліжку,
цілуючи рясно сонцем Твої теплі щоки
будячи Тебе ще зовсім сону і мляву
допоки Твоє гаряче тіло не почне тремтіти
від її пестливого доторку .
Завтра Тебе відвідає осінь
залишаючи опісля себе на
Твоїх скронях бронзові сліди.
Щосили лясне Тебе по стегнах
наче шматочок кулі
з пневматичного пістолету
що пройшла крізь Тебе,
крізь пальці твоїх рук
Наче піщинки часу - що десь загубилися посеред вічності.
Ляже біля Тебе ,глибоко зазираючи Тобі в вічі ,
щоб ти змогла відчути як тонни смутку розходяться
по судинам її очей.
“Як же важко втрачати те, що ще вчора
несло у собі життя” – прошепоче тобі тихенько,
щосили візьме тебе за руку
лиш би ти з нею щодуху витанцьовувала хастл,
наче навіжене дівчисько
якому бракує радості.
Завтра до Тебе прийде осінь,
прийде щоб нагадати тобі -
що в Тебе ще є час
сміятися кожною ямочкою на щоці
радіти сонячному дню.
Надзвичайно емоційно, чуттєво.... з самого початку прослідковується зміна настрою та почуттів....та коли прочитав “Як же важко втрачати те, що ще вчора
несло у собі життя” - я завмер на хвилину , аже серце тріпануло....і так хотів швидше дочитати далі, щоб заспокоїти свої думки....
Олеся Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Колю,просто тим самим хотіла передати відчуття осені коли все втрачає свою красу.Листя падає додолу і повільно вмирає.Пробач за хвилювання
, аже серце тріпануло....і так хотів швидше дочитати далі, щоб заспокоїти свої думки....
яка я рада що Тобі сподобалось)))))дякую Зіронько)
