я
у долонях твоїх -
пташка…
не важко?
любити мене – не важко?
схиляю журливе чоло –
стільки!.. перебуло…
я
у долонях твоїх -
промінь…
нарешті вернулась додому…
Істинне!
Сонце зійшло:
не оддай мене більше нікому…
я у долонях твоїх,
як у ма-ківці…
у молочно-ліловій квіт-ці…
з ліловинкою –
місячно-білі
мак розливає квітки…
я у долонях твоїх –
комашкою…
донедавна
дрібною пташкою
билася з відчаєм об шибки
а ти –
увійшов,
розвіко́нив небо…
щаслива і вільна!
це ж треба…
Ти!
для чого ж тепер
утіка-ти?..
13.09.2012
Вірш і дивний і дивовижний, і веселий і ніби не зовсім сміятися хочеться, коли читаєш, та все ж подумаєш це ж вірш, але ніби фільм переглянуто
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
прекрасні слова Ваші, люба Vivo Per Leі, цікаво Ви про враження, яке викликає вірш сказали... "і веселий і ніби не зовсім сміятися хочеться..." - тонке і Вас сприйняття... за кадром бачите...