якщо лісом іти
без мети –
просто йти:
так – уміти…
скільки див
і справжніх чудес
можна у лісі знайти –
зустріти:
в ритмі вальсу
колише гілля
вітер,
сяють
у сонячнім про́різі
поміж трав
розмаїти…
розпустили
хвилясті плющі
зелено-брунатні
коси,
тонконогі
ступають кущі
по плющевих озерах–
босі
на мережках стежок –
по-трипалі сліди,
і борозе́нки,
ворсистою гусінню
м`яко ме́тені…
хтось тут був,
хтось тут обіч ко́гось ходив –
у оксамити мохів,
і маре́вний березовий шовк
тіні ті́ней
вплетені
…і
розплетені
грубий слід
на тоненькій сосні –
мироточить живицею вавка…
у коновочки
сльози збирає рясні
і ховає
коновочки в гущавині
неутішна бездушна
Навка
десь там порух,
а десь там згук!..
ліс купається солодко
в літі…
між безпечних гілок,
наче зрада – павук
натягнув несподівані
сіті
о, ця пастка павуча –
тонка́ і липка́!
як людська
ненаситна жадоба…
під личиною мрійника
і романти-ка –
чорнохресна заздрощ і злоба…
обійти! не торкнутись
павучих тенет,
бо цей леп
од душі не відтерти
на ажурнім тканні –
делікатний такий силует:
он як тонко пряде,
як підступно
дочікує жертви…
обійти…
чим хутчіш,
чим хутчіш утекти:
краще в кігтях –
змагаючись - вмерти…
обійди,
закивало зусібіч зело…
от і мо́го
Престоль-ного
предковічного лісу
не обминуло
павуче
зло…
09.09.2012
Читаєш і ніби лісом прадавнім Вашим мандруєш,вдихаючи його хмільну прохолоду...Таке єднання людини з природою! І така тривога вчувається,така небезпека,що нависла павутинням над цією первісною красою...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
любий Одуванчику, дякую Вам за увагу і слова Ваші, і подорож Вашу Престольним лісом моїм... і що тривогу павучу відчули -- ліс розплутає тенета ті...
сайт майже не працює... немає відповіді.... саме "ожидание ответа"...
Залишилося лише навчитися ПРОСТО ходити Захоплююча подорож і повчальна.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
о, пане Вітре07! Ви -- вмієте, не Вам учитися... тому й смієтеся... але я знаю, як люди "ходять" лісом, так, ніби для звіту -- "по лісу пройшлися зранку" називається... і так само лугом... і навіть життям -- пройшлися, а нічого й не зауважили...
дякую Вам... не те, щоб повчальна... а те, що "захоплююча" -- то справді рада...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так.. ліс загадковий... бо господарі його -- елементалі -- нас не знають... ми там -- самі по собі, тому ліс і дає серцю спокій, бо не втручається у справи наші... але ми втручаємося у справи його... як правило, не самою любов"ю до красот і таїн лісових...
дякую Вам, люба пані Окрилена...
Загадково, таємничо в лісі. Там сама тайна дерев і мова вітру.
Цікаво
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Вам, люба пані Галино... ліс для мене -- як мамине лоно... і щораз не хочеться назад у світ цей суєтний людський "народжуватися"... але... щастя, що хоч якусь годину-другу є поки ще можливість від марноти-марнот серед мудрої величності і природної гідності загубитися... скоро все продадуть... на тирсу...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"...ах, як тонко пряде..." гарна робота -- павутина, майстерна, суцільна логіка реаліста -- точна і вбивча... і без варіантів... як трафарет, як матриця... одне слово -- красиві тенета... пастка..
дякую Вам, люба пані Макієвська...
чи варто "як я", ДУМАЮ, ЦІННІСТЬ КОЖНОГО З НАС ЯКРАЗ У ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ КОЖНОГО... АЛЕ ЦЕ Я ТАК ДУМАЮ... бажаю Вам...
Краще в кігтях, змагаючись, вмерти
ніж довіку терпіть і мовчать!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так... змагаючись! якщо уже кігті... у будь якому випадку -- липка безпорадність у невидимій павутині -- то найгірший жах...
дякую, пане Ігорю! подеремо всі павучі пастки... тонкі і липкі.. брр...