Вже на порозі осінь стала
І школа в гості завітала,
Розпочалися сірі будні;
Та дні ці літні незабутні
Все почалося так раптово,
Все почалося ще весною,
Як з Настею ми ночували,
На Дні народженні гуляли.
Щодня ми з нею відривались,
Щодня гуляли, ще й сміялись.
Вконтакті, в скайпі ми сиділи
І на природу теж ходили.
І на кар’єрі ми купались,
І шашличками об’їдались,
Коли на білому були -
Ми пам’ятаємо ці дні.
На Соколиних побували,
Бажань чимало загадали,
Коли на вулиці сиділи:
Всю ніч не спали – говорили.
На небо зоряне дивились -
За літо це ми не сварились.
Зробили ще чимало фото,
А особливо в ту суботу.
Ми там ще й добре відпочили,
Як тиждень у наметі жили.
Хоч й часу нам було замало
Та відпочили ми на славу.
За літо стільки пережито,
Про все не скажеш так відкрито.
Бо є й моменті, є й хвилини
Та все було на Батьківщині.
До школи трішечки хотіли -
Як форму вже собі дошили -
На перший дзвоник та урок,
Бо це останній наш дзвінок.
Вже треба розповідь кінчати,
Бо все вам тут не описати.
Та якщо словом вам сказати:
Це літо будем пам’ятати.
Гарно.
