Я не повірю більше у любов!
Мене не змусять знову покоритись,
Надіятися, вірити і знов
Моїм сльозам ночами тихо литись.
Наївна по-дитячому душа
В любовній сітці, мов голубка біла.
В руках у долі я - лише пішак,
Я думала, любов дарує крила.
Це так. І я літала в небесах,
В твоїх обіймах ніжних розтавала.
А потім виливалася в сльозах,
Не знала куди дітися, страждала.
А ти жорстоко крила обрізав,
По пір’ячку, потрохи, поступово.
Я вірила у все, що ти казав,
Я вірила у кожне твоє слово.
Я думала, ти любиш так, як я,
Та в цьому помилялася я знову.
Одна різниця: я лише твоя,
Ти в мене перший, в тебе я – чергова.
Життєвий досвід маєш, знаєш як
Любити, розлюбити, полюбити.
А я не розумію, як же так
Без тебе далі і щасливо жити?
В моєму місті всі вже знають всіх.
Всі люблять, розбігаються і знову
На вушко іншим шепчуть через сміх
Одні й ті самі зізнання в любові.
А лицемірство – це не мій мотив!
Хоч щирістю своєю не пишаюсь.
Я знаю: краще вже самій піти,
Та знов і знов з тобою залишаюсь…
2010 р.
вірш гарний
та все ж слова у першому рядку страшні:
ніколи неможливо втрачати віру у любов, вона постійно кружляє навколо нас.
а щодо іншого, то тут також є один плюс-
у Вас також уже є досвід.
Юлія Ярема відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це було ще 2 роки тому, зараз мої думки вже зовсім інші) звичайно, я вірю у любов і буду вірити!
Не всі такі погані..... Скажу лише одне не потрібно судити всіх по одній людині..... Так є такі люди,які причиняють біль.... На цьому життя не закінчилося..... Бажаю найти своє справжнє кохання.... В тебе все життя в переді ....
Юлія Ярема відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не всі такі погані..... Скажу лише одне не потрібно судити всіх по одній людині..... Так є такі люди,які причиняють біль.... На цьому життя не закінчилося..... Бажаю найти своє справжнє кохання.... В тебе все життя в переді ....
