Хочеш - йди. Я тримати тебе не буду.
не дивись так у мене, нічого вже там не лишилось.
не лякай, просто йди. Я ж тебе не забуду.
пам"ятатиме те, що давно вже не билось.
ти ж слабкий. І ти просто не зможеш піти.
забагато любові в серцях зубожілих.
не наклич лиш на себе страшної біди.
ти іди. А на згадку підріж мені крила...
НЕ тримай. Я - уже остогидлий непотріб.
просто викинь мене крізь вікно на смітник.
просто викинь. Жбурни об підлогу вже в котре.
ну, а вранці мене підмете двірник.
я стомилась. Кусати у відчаї губи.
вже набридло прати слізьми подушки.
за що так? ми ж не тирани, ми - люди...
зникли клятви нічні в темряві...пошепки...
ти забудь. як тримав мене ніжно за руку.
поцілунки і дотики, очі, - цього вже не буде.
відпусти, бо не в силах терпіти цю муку.
тільки ніч. лиш вона усього не забуде.
вже не буде. Не буде "привіт, моє сонце".
бо не хоче цього твоє серце, не хоче.
вже не буде весни і салюту в віконце.
і не будем не спати до ранку півночі.
хочеш - йди. я тримати тебе не буду.
не дивись так у мене, нічого вже там не лишилось.
не лякай, а іди. я ж тебе не забуду.
пам"ятатиме те, що колись лиш для тебе билось..
які страсті-мордасті....життя не настільки страшне, щоб його губити, а така любов, про яку ти пишеш - лиш хвороба, від якої потрібно вчасно вилікуватися, щоб вона не перейшла в хронічну форму!
Дивна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
які страсті-мордасті....життя не настільки страшне, щоб його губити, а така любов, про яку ти пишеш - лиш хвороба, від якої потрібно вчасно вилікуватися, щоб вона не перейшла в хронічну форму! 
