Любенькі мої. Так мені чомусь захотілось позитиву(після двох убитих горем присвят). А силоньки не вистачило, щоб щось нове написати(то вже завтра). Тож тримайте. Про розмір нічого не кажіть. Він там (скажу, як істиний математик) знаходиться в межах [7;9>:) Але ж позитивно:)
* * *
В тобі гуляє дитинство,
Замотане синім пледом,
Звіряток малює - намистом
І водяним пістолетом.
І хоч ти людина. Зі змістом.
І знаєш багато мов. -
В тобі гуляє дитинство,
Не думає про любов.
В тобі гуляє дитинство -
Метеликів біла зграя,
І, попри дорослу пристрасть,
В мені воно теж - гуляє.
Сміється, мріє, сумує
Закохується - перший раз.
І голосно вередує.
Дитинство - у кожному з нас.
Юрій я родом з Мелітопольського краю, так що суржик це нормально для людини, що розмовляє росіїською мовою. Я на тебе неображаюсь скільки людей стільки думок. Вони різні. Кожен по своєму сприймає мої коментарі. Ти перший кому вони відверто не подобаються. До побачення. Творчої наснаги.
Юра Васюта відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Знову збиваючись в зграю
Люди спішать на роботу
Будні дитинство вбивають
Вирізая із серця по нотам
Доросле життя. Здають нерви.
Хочется вірити в краще.
Комкаються яркі берви
Тільки динство спасає
Ніхто не скаже як то
Щоденно вертатись в минуле
Пьянить ароматом солодка вата
І повітря наповнює груди
Ніхто не бачить веселку
Не чують дитячого схіху
В тебе світить сонце мов в скелко
І знову я повертаюсь в дитнство
Юра Васюта відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
де ти таких слів понабирався??? хз. якісь незрозумілості і купа русизмів.
і ще. не ображайся, але ненавиджу твої коменти, бо в них твої незрозуміло для чого втиснуті туди вірші.