Ти вчора просто так взяла і пішла,
З мене зробила рогатого козла!
І як же я вскочив у таку халепу?
Безнадійно покохав малолітню дурепу.
Моє ніжне серце жорстоко розбила,
Не хочу більше бачити твого бридкого рила.
Тобі єдиній ніколи не брехав
І, навіть, в березні квіти дарував.
Я думав, що єдиний в твоєму житті,
А ти «кохала» всіх, хто траплявся тобі.
А якось увечері до тебе повертався,
Як завжди – був тверезий, ні з ким не напивався.
Приніс з собою квіти, червонеє вино,
Але тобі – падлюці було вже все одно.
З веселою усмішкою забіг я до кімнати –
Хотів тебе обняти, хотів поцілувати,
Але я там побачив таку гидку картину,
Що аж мені захтілось убити ту скотину!
Але себе я стримав і не поліз у бійку,
І не махав руками, не став в боксерську стійку.
Усе, що я подумав про тебе в ту хвилину,
Я зараз розкажу; то ж вислухай, скотино!:
Ти – справжня чорна відьма, безжалісна зміюка,
Жорстока і огидна напівлюдська тварюка!
Тепер я все побачив, мені відкрились очі,
Бо зовсім ти не мила і, навіть, не жіночна,
Ти навіть більше схожа на дику ескімоску,
Бо в тебе нема честі і зовсім мало мозку!
Тебе я зненавидів! Ти – покидька зрадлива,
Свинюка безкультурна, кікімара брехлива!
Тепер не вибачайся і не скачи, як курка –
Біжи, наздоганяй десь там свого придурка!
Ти вже мене дістала, немов якась маніячка.
Ще й зачіску зробила як стрижена собачка,
Ти стала зовсім схожа на печену індичку
Лиш «носик» твій горбатий ще прикрашає «личко».
Болотяна скотина – ти підла і підступна –
Циклопа і медузи дитина позашлюбна!
Гієна ти зубата, коварная пантера,
Неначе черепаха – і злюка, і мегера!
Негайно забирайся до біса чи до чорта –
Мені вже остогидла твоя проклята морда!
Не хочу тебе бачити, не хочу навіть чути!
Ти можеш тепер жити лише в собачій буді.
Та, навіть пес смердючий не схоче мати поруч
Таку, як ти, скотину, таку нахабну сволоч!
Яна Самчук
30 вересня 2006 року
ID:
359252
Рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата надходження: 22.08.2012 22:57:03
© дата внесення змiн: 22.08.2012 22:57:03
автор: Kasyamaka
Вкажіть причину вашої скарги
|
