Валю, на скільки люблю пити цикорій з молоком , але ніколи не задумувалась який він насправді. Інколи на думку спадало заглянути в інтернет. Ви мене здивували. Ніколи не могла збагнути, що ось ці сині квіти то - цикорій!
У ваших віршах є своя ізюминка.
І до ладу, і до літа, статечно так і зріло... і щавель, і коні, і батоги Петрові... І тут спіткнувсвя я об "коречнивіють"... Мо' описка? і "коричневіють", чи так і треба?
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Любий пане Василику! то помилка -- дві одразу... місцями чогось помінялися "е" з "и"... дякую Вам справді щиро -- врятували мене від сорому отакого...
сподіваюся, статечно-зріючі луги мої Вам сподобалися...
от якщо луги розкажуть мені ще яку славну історію -- Вам подарую... не будете проти такого вчинку мого?..
Чарівно! Така передосіння меланхолія-ніжна-ніжна...І серед цього спокою,цього дозрілоло лугу,що проводжає останні тижні літа,-яскраві блакитні барви петрових батогів!.. Ніби літо назавжди...
о, Боже! – очі...
які блакитно-незбагненні очі!
усміхнено-осяяно-пророчі
звели до янголів
*петрові батоги…-
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
любий Одуванчичку! як гарно Ви сказали -- "літо ніби назавжди..." хай так і буде -- лІтуйте -- щоб тепленько, затишненько, щедро...