Сповістила криком її мама,
Що на світ родилася дитина,
І відкрилася життєва брама
Дівчині з зеленими очима…
І назвали іменем княгині,
Долю закладали величаву,
В божі руки Ольги, берегині,
Віддали дитину золотаву…
Їй пророчили життя цікаве,
Ольга (Хельга) – це свята людина…
А насправді доля неласкава
Увірвалась в душу до дитини…
Вдумлива, серйозна, не примхлива
Гірко плакала від слів образи,
І пробачення завжди просила,
Витираючи сльозинки-стрази…
Вчилася у школі на відмінно,
З друзями себе вела спокійно,
Всі доручення батьків сумлінно
Кожен день робила енергійно…
Після школи вчилася у вузі,
Іноземні мови підкоряла,
Тут з‘явились в неї щирі друзі,
Їм свої святині довіряла…
Як і всі, закохувалась часто -
Жодне не закінчилось заміжжям,
Мабуть, її власна птаха щастя
Загубилась десь на роздоріжжі…
У житті не мала слави й лаврів,
Важко їй давалися вершини,
Всі здобутки - в пащу «мінотавру»,
А собі - лише кущі шипшини…
Для людей була, як Консуело -
словом милосердним всіх втішала,
А для кривдників була Гастелло –
Їм ніколи кривду не прощала…
Ось уже пора для жнив настала,
Запросила на обжинки друзів,
Знов згадала тих, кого не стало,
І поринула у світ ілюзій…
Свята Ольга - перша християнка на великокняжому престолі Києва, перша просвітителька й учителька християнської віри в Русі-Україні. Її хрещення створило широкий шлях до християнізації нашої держави. Історики втім знають її аж ніяк не християнські діяння - наприклад, витончену помсту древлянам за вбитого чоловіка князя Ігоря.
Правда, сталося це задовго до хрещення княгині і, в принципі, цілком відповідало тодішнім уявленням про правильне поведінці вірною і люблячої дружини. Зауважимо, що древляни приходили до Ольги, щоб посватати її за свого князя, але княгиня залишилася вірна пам'яті чоловіка і бажала й надалі правити державою одна.
Незважаючи на складності, їй це вдалося. Згодом, провівши внутрішні реформи і налагодивши зв'язки з іншими державами, Ольга благополучно передала князівську владу їх з Ігорем синові Святославу, а сама «зайнялася собою», точніше, звернулася до пізнання істини. Щоб краще дізнатися про християнство, Ольга вирушила в найбільш християнську країну того часу - Візантію.
Візантійський імператор був зачарований красою і розумом 60-річної княгині і запропонував їй вийти за нього заміж. Відмовитися було не можна: це могло спричинити за собою розрив дипломатичних і торгових відносин Русі та Візантії, але й погоджуватися Ольга не хотіла. І, як і колись з древлянами, вирішила піти на хитрість. Перед весіллям вона попросила охрестити її (адже християнський імператор не міг узяти в дружини язичницю), причому хрещеним батьком був обраний сам Костянтин. Питання про шлюб виявився закритим: імператор не міг узяти в дружини власну хресну дочку. Залишається тільки здогадуватися, як міг імператор випустити з поля зору цей важливий догматичний момент.
