гупають яблука
глухо
і лунко
у саду нічному,
місяцем уповні́
містично осяяні…
ніби ходить там хтось
неприкаяний…
ніби хоче сказати мені
вві сні
про самотню столітню втому…
ходить, ходить…
шукає і не знаходить
сте́жки у траві додому –
до дверей! до клямки! до рідної хати…
хоче
свою невідступну втому
із плечей пониклих здійняти
і на лаві укласти – приспа́ти…
гуп-гуп…
прокинуся,
гляну по́зирцем у вікно –
по́рожньо,
нікого не вид-но…
принишкне від погляду,
зачаї́ться
і знов рушає:
гуп-гуп…
так… безнадій-но
…про щось же гупають яблука за вікном…
ні-ні, не знаю…
домнешта старенька моя достигає,
літо минає
літ-то...
літо:
життя прожито,
а пари серцю
немає…
видно, гу́пає десь
по чужих садках –
мене
шукає
16.07.2012
Пані Валю,у Тараса Мельничука є дуже гарний твір...на жаль,я не пригадаю зараз його назви - здається,він так і називається "Яблуня" - дуже мені якось він перегукується з Вашим твором! ...краса...
Насичено, потужньо. Здається чую, як гупають ті яблука...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви знаєте, Тамарочко, є якась закономірність і якийсь прихований ритм у гупаннях тих... ну, хоч би й така деталь, що падають яблука попарно -- одне і друге слідом -- майже щоразу... рідко коли саме якесь упаде... цікаво, чому ж усе-таки парами падають, ніби змовляючись щораз... нагадує цю мрію про ідеальне кохання: жили довго-довго і щасливо і вмерли в одну і ту ж саму мить...
Гарно...Навіть містично якось... Якась дивовижна магія у цьому саду з гупаючими яблуками...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, любий Одуванчику! звичайно ж містично -- ходить Хтось за вікном одчиненим... шукає... розбудить відлунням кроків своїх ... виглянеш -- а там -- нікого... ще й місяць уповні... дякую Вам за співпереживання...
новин не маю... мабуть, шоколадка все зіпсувала... не журіться хоч би... а, може, іще прийде?
Яблуко гойдається на вітрах...
Десь пара серцю...
Шукає, відчуває... знайде!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
любий пане Олександре, то чисто "ходова" скарга на самотність... хоча, сердечна самотність тут... найбільш хотілося настрій того гупання нічного передати -- безнадійно так гупають яблука уночі... впало -- уже не злетить назад до небожительства свого попереднього... як душі наші, мабуть, коли в світ цей падають... назад -- тільки через "лежання в траві" і ... подальші процеси натуральні... щоб зійти маємо посіятись...