злетілись зірки
до боввана-комина на хвилинку,
як метелики
до живокоста
синього –
роєм…
до одного
додати одну –
поза зошитом у клітинку –
не достеменно
двоє…
а
ранку пізнього
у високості,
вигоріло-злинялій од спеки –
порожні хмари
до пори, до строку
душно
мовчать:
запрягати й сідлати повітряні
висхідні потоки –
невагомі лелеки
літоростих вчать
лелечат…
невидима,
невідчутна,
прийдешня колись іще! прохолода
засохлим
вербовим котиком
торкнулась
поверхні води…
скоро вересень
назавжди
Коли завернеш до Вас у гості... То й засидишся за багацьким столом вишуканих поетичних образів... Не перестаю дивуватися, п.Валю, тонкощам і силі Вашого Слова!!!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
десь зникли Ви, люба Лесю... думаю, десь о листопадовій порі зачастішаєте... разом з Дощем... також активно заклопотаний десь...
буду на Вас чекати завжди...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
щиро Вам вдячна, пане Олександре... не видать Вас давненько... думаю, про долю України в цілому зараз клопочетеся... за місяць-півтора, сподіваюся, почастішать візити Ваші...а то ... не те без Вас... зовсім не те... бажаю НАМ перемоги... та...
"...До одного додати одну..." На такій арифметиці увесь світ земний, живий і ще ненароджений, тримається... І лелечата літорослі теж... І кожному прийде свій вересень назавжди...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ммм... пане Василю, -- "арифметика"... -- саме арифметику й мала на увазі... не все в житті вкладається в знання, набуті в початковій школі... справжня школа -- життя... дякую Вам за те, що Ви Є...
"І кожному прийде свій вересень назавжди... " -- саме так... дякую Вам іще раз... коли тебе розуміють отак щиро, справді відчуваєш у собі щось дуже схоже до щастя... тихого такого і затишного...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
до речі, ілюстрація Ваша чимось нагадує саме ту картинку, яку я писала про комина, до якого злетілася зграйка зірок... цікаво, що Ви так побачили... ну, як я й хотіла передати...
Як приємно читати чергову Вашу поетичну перлинку! Чарівний світ Ваш-різнобарвний і вишуканий!Стільки краси в ньому,тепла і ніжності.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ах, яка класична сімейка крилата "прилетіла" до мене од Вас... оце і є щастя -- мама, тато, діти -- і всі вміють літати...
"Чарівний світ Ваш-різнобарвний і вишуканий!" -- дякую, люба Наталочко, за такі гарні слова Ваші на адресу мою... буду ними пишатися тихенько... справді рада, що вірш сподобався Вам...
відкриваю. і знов це відкриття,бо за вікном знов незбагненний світ теплом оповитих образів, таких звичних оку, вуху...але під цією прозорою одіжжю буденностей прихована така гамма відчуттів, така глибина, філософія, мікрокосм...що кожного разу танцюю від задоволення читаючи про ці котики, лелеки, про "порожні хмари"
які
"душно
мовчать" і все має свій характер, обличчя
...краса...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
люба моя gala.vitочко! думаю, Ви відчуваєте, наскільки я радію кожному слову Вашому, бо хвиля тепла і радості щораз переповнює серце моє, коли бачу, що Ви заходили... дякую Вам щиро і радісно...