заростають
споришем зеленим
пишним!
теплі ще
живі сліди…
мальва
на дорогу мовчки
вийшла –
китицями
вквітчано киває –
з-поза вигину дороги
виглядає:
«Де ти?.. Де ти…»
той,
кого немає…
той,
кого не буде й не було…
стежка
споришами зацвітає…
життєпишне молоде зело
в схованках смарагдових ховає
напівстерті
ще живі сліди…
вже ніхто
нікого не чекає:
інше Сонце,
інший білий світ…
тільки вперті
самовільні погляди
раз по разу
потайки втікають
до штахетяних прозірчастих воріт…
там ночами –
ревно і невтішно
янгол падший,
янгол грішний,
витонченотілий,
білий,
обезкрилий,
споришами навмання блукає,
щось
шукає…
залиши й покинь,
мій милий,
янголе безкрилий,
те, чого у темряві шукаєш,
тут, у споришах,
не загубили…
27.06.2012
Трішки про моє 12:
Народився я дванадцятого, й син мій теж. Перший вірш написав 12 квітня - в день польоту Ю.Гарагіна. До речі, проживав по вул. Гагаріна, 12. Офіс "Просвіти" яку я досі очолюю по вул. "Совєцькій", 12. Депутатиком міськради був за місцем проживання по виборчому округу № 12. Телефон хатній - 39-12.Доки не одержав під знос гарну квартиру, переїздив у Лубнах дванадцять разів ...
Дату підписання до друку збірника хочу 12.12.12.
Отже, підтримуйте! І, будьмо!
Про збірку "СВІТАЄ":
Так, саме електронних приблизно 12 сторіночок вордівських. Лірика нехай різнопланова, сумна реалістична і життєствердна. Від філософської хоч би й до інтимної.Самі собі цензори й коректори.
Якщо базово підтримає Євген Юхниця, то, може, й світлини та короткі розповіді про авторів помістимо. Тому надсилайте, буду впорядковувати й радитись. Хочу дванадцять-ашнадцять гарних авторів...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ваша містерія, Валю, до душі припала Вітрові. Він тут сидів на лаві біля стежки і проводжав сонце.
той,
кого не має… - немає?
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
..і не буде, бо -- не було.. чи Валі оповідати Вітрові, що минуле і майбутнє є причиною і наслідком: продовжують одне одне... не було в минулому -- звідки взятися в майбутньому... минуле і майбутнє перебувають між собою у гармонійному зв"язку.... приємно, що Вітер мовив... я також люблю сонце проводжати, сидячи на межі, чи ще де в бур"янах яких....
...ага... зрозуміла Вас... уже немає... з "не" у мене завжди непопорозуміння... а ще з подвійним "нн" ("НН" в російській...)... дякую...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, пане Олександре...
стосовно підбірки віршів -- натякніть, яке основне тематичне спрямування -- це громадянсько-патріотчна лірика?.. і про які 12 сторінок Ви кажете -- машинопису, чи електронних, у ворді?...(хочу зорієнтуватися в питаннях обсягу...) думаю, електронних 12 сторіночок... вордівських...
потрясаюча гра слів, яка виводить на несподіване питання:
а чи були крила?
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
отже -- чи ж янгол то?... може і янгол, але крила йому десь в іншому місці, видать, пообривали...
дякую Вам тепло-тепленько, і лагідненько, і з приязню приємною такою...
Без надії сподіватись... Марна справа, проте дає поштовх до дії, а це вже щось...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дія одна -- бездіяльність... те, що він шукає -- не тут загублено... навіть більше -- воно знайденим ніколи не було... мабуть, він безкрилий від сотворіння...
Так сумно і безнадійно...Так,нове сонце зійде і все буде по-іншому.І хоч як не прикро,а з втраченим доведеться змиритися. Вірш написаний душевним болем... Та все ж життя не перестає нас дивувати і намагається заповнити порожнечу нашої душі чимось новим.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
картиночка така славна... настроєва така.. гарно-настроєва... в кольорах, які дужу люблю... заспокоюють такі кольори, їхня співзвучність... дякую... а вірш -- тут не стільки про втрачене, скільки про не знайдене... не зустрінуте... але і Ваша версія цілком тут проглядається... дякую, Одуванчику любий...