завтра
Сонце зійде,
хоч ніхто вже його
не розбудить…
те, що було – відбуло
і не буде.
такі переміни дрібні –
але незворотні…
непомітно
змінився світ,
коли Сонце сідало
сьогодні.
втрати…
треба лягати спати…
вмовк
вогнекрилий глашатай:
інше Сонце завтра зійде –
і до цього треба звикати.
світає…
як же навчитися,
не журитись за тим, що цвіло й відцвіло,
а втішатися з того,
що Зараз і Тут
зацвітає…
21.06.2012
Про Ваші вірші, люба пані Валю, не скажеш інакше, ніж - сильні. Усе-все до серця - і той біль, і той щем, і надія - легка, майже нереальна.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
люба моя пані Аллочко! Ви вже поаернулися? серцем радію, бо Ваші слова для мене -- завжди як ковток свіжого і чистого повітря... дякую Вам... і за те, що повернулися звідкись... може, з моря?...
То - важка наука... Пересилити себе всього і зібравши нервові болі в кулак, озирнутися довкола... Чи хоча б очі привідкрити - і визріти новий паросточок - тендітний та спраглий життєдайного майбуття! Як завше - зачудовуєте глибиною думки і зачаровуєте її орамленням....
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
люба пані Лесенько! Ваш коментар -- це вже окремий твір поетичний... мудрий... глибокий і оригінальний, як усе, що Ваше... дякую щиро! ..а пиво в даній ситуації якраз надзвичайно до часу... тому -- з радістю приймаю Вашу симпатичну пропозицію... одягнемо разом рожеві окуляри -- хоч і на нетривалий час...
Життя покаже,як буде далі...А з утратами примиритися дійсно важко. Болючий вірш.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...істота одна, з якою ми тривалий час співіснували, я навіть скажу -- товаришували якоюсь мірою -- вмерла непомітно на заході Сонця... отака печаль мене обняла... бо кожна втрата -- це втрата... а кожна смерть -- це смерть... навіть муху нав"язливу часом заб"єш -- і коси ворухнуться... кожному своє життя дороге, все хоче продовжувати жити, якщо вже народилося... ніщо і ніхто вмирати не прагне... і переміни назавжди -- навіть дрібні -- це вже "інше Сонце зійде"...
вірш справді трохи болючим вийшов... дякую, Наталю...
О повністю згідна з кожним рядком,влучно і вміло написано Мені б вашого досвіду і таланту
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
буде, Божено, досвід, а талант -- є... не відмовишся все життя сама в себе вчитися... -- САМА В СЕБЕ! -- і все тобі буде дано... судячи з мого досвіду -- це єдине, що справді є цінністю... (ще -- діти)...