Ми у літо з тобою підемо,
Де волошки в житах мов казкові,
І там квітку кохання знайдемо,
Та пізнаєм принади любові.
І всміхатися будуть хмаринки
Так цікаво до нас й загадково,
А роса нам свої намистинки
Подарує , вони пречудові!
Заспіває десь пташка красиво,
І струмочок на флейті зіграє,
Усміхнеться нам сонце щасливо
Й вітерець літній нас привітає.
Блиск води озерця зачарує,
І покличе грайливо до себе,
А хмаринка від спеки врятує,
І я ніжно пригорнусь до тебе.
Ти знайдеш найчарівніші квіти
І вплетеш їх мені у волоссі,
І радіти ми будем, як діти
Нам співатиме жито в колоссі.
Нас сп`янить аромат матіоли,
Й залоскочуть враз трави шовкові,
Вже цю мить не забудем ніколи,
Всі ці барви кохання ранкові.
Настя Ковал відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Згідна з Вами. А ще хороший настрій і натхнення треба мати для таких легких віршів, ну і звичайно свою Музу!!! Дякую Вам щиро за гарний і дуже приємний комент!!!
Прекрасно... Супер! Браво, Надя . Мені захотілося в поле...
Настя Ковал відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро щиро дякую тобі, Марічко, я рада, що мій вірш викликав у тебе такі відчуття, та вже літо і ти легко можеш втілити свою мрію, бери коханого - і на прогулянку на природу у вихідні!
Хай щастить тобі, Марічко!!!
Настя Ковал відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, такий приємний, щирий і світлий коментар!!!
Ах літо! Як же ми завжди його чекаємо, щоб помилуватися його чудовою красою, і особливо прекрасне воно у нас, на Західній Україні, у Карпатському краю, як же там гарно літом!!!