В красу заквітчану сувоєм ,
З небес спустилася блакить .
Серпанком ніжним над водою ,
На плесі сріблом мерехтить .
Лілея вбралася нагою ,
В ставу русалкою лежить .
Ох і красивая ж холера ,
Аж у траві струмок тремтить .
Замовк , зірвався вітер сивий ,
Йому все дно , знай гомонить …
А наш струмочок ніжний , юний ,
Застиг від зваби , не дзюрчить .
Запахло в сутінках пергою ,
Луг від натхнення аж бринить .
І нас той гомін , спів жагою ,
У чебреці , як бджіл манить .
Бажання в вись несе стрілою ,
Ох той чебрець , як він п’янить .
І вже ніякою грозою ,
Наш поцілунок не спинить …
Даже несмотря на это, не убедили, здесь нарушена целостность и переход на ветер и опять речь о ручье: там он дрожит, а в этой строчке не журчит. А что его заставило сделать, ветер которому все равно и на украинскому будет: все одно)))
Это только совет, критикой и не пахнет, но:
В лісу , зірвався вітер сивий ,
Йому одне , знай гомонить …
А наш струмочок ніжний , юний ,
Застиг від зваби , не дзюрчить .
Замовк , зірвався вітер сивий ,
Йому все дно , знай гомонить …
А наш струмочок ніжний , юний ,
Застиг нещасний , не дзюрчить .
Для мене ці рядки зайві а так вірш сподобався хоча для поради:
Якою ж треба будь красою ,
Що у траві струмок тремтить .
А так вірш сподобався
Дід Миколай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за сміливу та тямущу пораду але ви на жаль не відчули в підтексті первоздання , недозрілої юності . Тоді чіткіше : Застиг від зваби , не дзюрчить . Те , що ви побачили ,напишу обовязково
в слідуючому .З повагою Микола Годунок .
а так вірш сподобався хоча для поради:
Прекрасна пейзажна замальовка,мережана трепетними почуттями! 
