Секунду тому, щось із подихом вітру
Легенько торкнулось до шиї, плеча!
Тендітно, і ніжно, напевно – що світле,
Можливо метелик, то грає в квача.
Чому ж не махають тихесенько крила -
Відразу упав він на землю, раптово.
Чи може потрачені повністю сили,
Чи може цей дотик відчув помилково!
Напевно, це був, з тої липи листочок:
Маленька частинка, відірвана вітром.
Повільно хитає, тканини сорочок -
Ті липові крони, квітучі під світлом.
То що ж? Чи то пташка згубила пір’їнку,
Коли пролітала вгорі наді мною.
Сидить і співає так солодко, дзвінко -
Все ніжною піснею, долі земної.
Коли подивився, що ж впало на плечі -
Там був лиш пісок, тільки він по-дорозі.
Напевно від вітру сховалось в далечі
та істина зникла. Відкрити не в змозі.
Можливо залежить, чи є абсолютним -
Це станеться так, коли вже пішов.
Присів, подивився, та обіч присутня
Пелюстка троянди, червона, мов кров…
17.06.2012
