самотнє
і старе гніздо лелече
чекало щастя
з неба –
і знайшло:
коли дрімало ще в бруньках зело –
здалека
прошнурувалися
з помежи хмар лелеки
і пелюстками
зсіли на село…
в гнізді старому
зазоріла знов
турбота, лагідність,
непоказна любов…
радіє затишно
старе гніздо лелече –
світає ранками,
вербовим котиком,
як пензликом,
малює в чистім небі
зорівечір…
все до ладУ, усе до часу:
початок червня –
а вже двоє лелечат
боки
гнізду старому
крильцями лоскочуть…
ще тиждень, два –
і двійко малечат
у небі крилами
невміло затріпочуть –
батьки-лелеки
триматись
на крилі навчать…
і гідно
поведуть у вирій
своїх
окріплих вчасно лелечат…
усе до часу.
…а наше літо –
у бур`янах намарне одцвіло:
ми запізнились –
наші лелечата
уже не встигнуть стати на крило:
було цвітіння –
плоду
не дало.
Насправді, в людському житті є й інші, не менш важливі аспекти аніж народження й подальше виховання власних дітей. Візьмемо хоча б найбільш близький: виправлення недоліків у становленні нового покоління в середовищі вулиці, свого населеного пункту, країни, врешті, освітня справа в якій уже давно бажає бути кращою. Тут кожен з Ваших літературних шедеврів можна вважати достойним плодом до кошика справи формування справжньої людини. За умови, звичайно, що сама ця людина прагне належним чином співвідносити свої вчинки, слова, ба навіть думки з критеріями Чесності, Милосердя, Смиренності. Врешті-решт, ми, земні люди, можемо плекати у собі плід своєї праведної свідомості, - і чи не можна би було назвати цей плід найбільш справжнім?
здалека
прошнурувалися
з помежи хмар лелеки
і пелюстками
зсіли на село…-
вербовим котиком,
як пензликом,
малює в чистім небі
зорівечір…- Який затишок теплий і ніжний,така суєте приємна турботлива...
І така сумна,але правдива,кінцівка:
…а наше літо –
у бур`янах намарне одцвіло:
ми запізнились –
наші лелечата
уже не встигнуть стати на крило:
було цвітіння –
плоду
не дало.- На жаль,в людей все по-іншому,не так природньо-закономірно,як у птахів... Прекрасно! Хоч і сумно...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, любий Одуванчику... життя -- живеться, а ми його спостерігаємо... а в житті -- всього! як на довгій ниві... саме головне -- позбутися пристрастей земних... це -- Шлях Великий...
мене огорнув сум... Та попри все можу зазначити, що то все Ваше надзвичайне вміння вивести читача з дрімоти і показати все що бачите і відчуваєте самі.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
та то не я... то Хтось (Вони...) так забавляються... показують мені такі картинки... і слова... дякую, люба моя gala.vitочко!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
та то лишень спроба наслідувати притчі... і навіть смисл, конкретний, який тут закладено, він -- не зовсім конкретний... плоди -- це не журавлята... це, якийсь очікуваний, природний, здавалось би результат "цвітіння", якого не вийшло... та й є багато гарних плодів з того цвітіння... якогось одного не стане... сумно... але ж і сум цей тимчасовий... дякую, любий пане viter! завтра буде інший день і інший погляд...
ТА Й СИТУАЦІЯ ТАКА ЦІЛКОМ ПРИРОДНА...он у мене щовесни вишні так пишно цвітуть -- як молоком стоять облиті... а вишень (ягід) на них ніколи не буває -- трапляється таке і в природі...
САМОТНЄ ГНІЗДО ЧЕКАЛО ЩАСТЯ
ДРІМАЛО В БРУНЬКАХ ЗЕЛО
ЛЕЛЕКИ ПРОШНУРУАЛИСЯ
ПЕЛЮСТКАМИ ЗСІЛИ НА СЕЛО
ЗАЗОРІЛА ЛЮБОВ -
ТАКА ЕЛЕГАНТНА ПОСЛІДОВНІСТЬ ПОДІЙ, ЦІКАВІ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ
Гніздо лелече – світає ранками,
вербовим котиком, як пензликом,
малює в чистім небі зорівечір…
ДУЖЕ СПОДОБАЛИСЯ ЦІ РЯДОЧКИ - РЕАЛЬНА ДИВОВИЖНА КАРТИНА!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
йшла годину тому мимо знайомого старого лелечого гнізда... картинка з натури... дякую Вам!
Я теж сьогодні про лелечат... Добре, коли вчасно... Змарноване вчора не надолужиш...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
в природі -- все до часу, все до ладу! гармонічно все. у людей виходить по різному... треба чим ближче до природи триматися... до природності...
дякую, пане Василю! піду гляну зараз на Ваших нинішніх лелечат...