Так,опліч не вийде на вузькій стежці...Проте,можна йти слідом(крок за кроком)Ви засумували?Так мені здається...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
іти слідом... отож бо.. хтось іде, когось веде... куди веде? куди сам хоче?..
це з Іоана; "...Істинно, істинно кажу тобі: Коли ти був молодий, то підперізувався сам і ходив, куди хотів; а коли постарієш, то простягнеш руки твої, і інший підпереже тебе і поведе, куди не захочеш..."
Так категорично...А якщо якийсь подорожній пристане на Вашу стежку і виявиться що Вам якраз по дорозі?
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
стежка в лузі -- для одного ходока... удвох по луговій стежці не підеш... доведеться котромусь плутатися в траві, щоб іти опліч.. якщо ж не опліч -- для чого товариство?.. саме тому і "стежка в лузі"... дякую, любий Одуванчику, за оптимізм... і за глибоке розуміння висловленого -- тонко Ви сказали про ТИМЧАСОВІСТЬ "можливого лугового супутництва"...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
чому?.. бо так воно і є... це -- висновок... результат тривалих спостережень... пора робити висновки... уже мені пора...
дякую за інтерес Ваш до писань моїх....
щоб нас кохали - ми маємо бути потрібними)))) дорогою, чи ще чимось
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
у моєму віці, пане Євгене, кохання згубне, як будь яка інша дитяча хвороба... краснуха там, чи вітряна віспа... а "потрібними" -- про що йдеться?... про миття горщиків? а як у світлицю -- то з ганчірочкою?.. з цим нема проблем! але насамперед треба вміти бути потрібними самим собі... я не просто "потрібна" -- я життєвонеобхідна... тому, хто любить мене... як і я Його.