І правда зараз є така, що здригається Карпатська земля, похитнулась народу Руського свобода й воля, і не сплять стражі гір, борються і моляться за кращу її долю…
Най праобрази: небо і земля – барви жовто-сині,
Вічний тризуб і ведмідь, засяють на бойовім щиті,
І меч в руках звитяжця – вольового верховинця,
Не заплямить слави нашої на визвольнім путі.
Поневолювачів супротиву шквал
Життя-віку поколінням нескоримих вкоротив,
Не раз загострений, розпечений метал
Люто розривав, труїв, у кров нескорену гатив.
Край загублена суцільна могила
Дерева, каміння, річки свідки визвольних змагань
Спитай їх за своїх прадіда та батька
Чи були вони свідками перемог та злягань?
Де поділись верховинців вірні звичаї?
Де поділись постолів і чобіт протоптані сліди?
І припалі осіннім листям плаї?
Які курені і сотні рятували від неминучої біди.
Кшатрії, витязі карпатської січі!
Скільки вас полягло на красних, ратних полях?
Уявіть їх сумні, змарнілі вічі,
Та понівечене тіло - в шрамах і твердих мозолях.
Проливали матері, дівчата сльози туги і смутку
Скільки часу виглядали вояків із-за порогів домівок?
Дітвора грається з речами батька в закутку
Знають чи долю його минулих, воєнних мандрівок?
Принагідно – є надія в червоних, краснÙх маках
Вірте, зростати будуть кшатрії за волю борці,
Брахманам шукати правди в писаннях, знаках,
Як заповідали їм во віки предтечі-мудреці.
