Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Мирослав Вересюк: ПРОВОДИ… - ВІРШ


Мирослав Вересюк: ПРОВОДИ… - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 33
Персональный ЧАТ Blackberry_poems
Персональный ЧАТ Dovgiy
Персональный ЧАТ Hazef
Персональный ЧАТ Redivivus et ultor
Персональный ЧАТ TinaPohor
Персональный ЧАТ Ulcus
Персональный ЧАТ Vektor
Персональный ЧАТ Євгеній Рослик
Персональный ЧАТ Амадей
Персональный ЧАТ Андрій Толіч
Персональный ЧАТ Анно Доміні
Персональный ЧАТ Аркадьевич
Персональный ЧАТ Георгий Данко
Персональный ЧАТ Дмитро Кiбич
Персональный ЧАТ Дружня рука
Персональный ЧАТ Каминский ДА
Персональный ЧАТ Кароліна Дар
Персональный ЧАТ Катерина Собова
Персональный ЧАТ Квітка))
Персональный ЧАТ Людмила Пономаренко
Персональный ЧАТ Марк Думич
Персональный ЧАТ Мила Машнова
Персональный ЧАТ Ніна Незламна
Персональный ЧАТ Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський
Персональный ЧАТ Ольга Ратинська
Персональный ЧАТ Полісянка
Персональный ЧАТ Світлая (Світлана Пирогова)
Персональный ЧАТ Светлана Борщ
Персональный ЧАТ Тамара Шкіндер
Персональный ЧАТ Твоя Сніжинка
Персональный ЧАТ Тетяна Горобець (MERSEDES)
Персональный ЧАТ Христина Рикмас
Персональный ЧАТ Чайківчанка

Пошук


Перевірка розміру




ПРОВОДИ…

Дощ проводжав із Судака. Ридав, що їдемо додому. В моїй руці — твоя рука, Здригалась від ударів грому. Цих десять днів, неначе мить, Неначе блискавка на небі. Життя зуміли розділить, На дні з тобою, і без тебе. Вогонь жагучий спалахнув, Коли очима ми зустрілись. Коротким ніби спалах був, Але від нього ми зігрілись. Ще кілька болісних годин, І все закінчиться між нами. Залишусь знову я один, Про тебе мріять вечорами. Лиш голос Мустафи з Южанки, Ласкати ніжно буде душу. Алчак стрічати буде ранки, Із моря вибравшись на сушу. Гортати хвиля буде гравій, Він — таємниче шепотіти. Палає небо у заграві, Зів’яли у скорботі квіти. Ліниві хвилі монотонно Гору Фортечну омивають. Її підніжжя б’ють невтомно, Від сну віків збудить бажають. На морі місячна доріжка, Манити буде вечорами. А у душі шкребеться кішка, Вп’ялась у серце пазурами. Вокзал, перон і поїзди, Нас повезуть із цього раю. Тривога, біль і страх біди, Шматують, що тебе втрачаю! 18.08.2008 р.

ID: 341969
Рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата надходження: 05.06.2012 10:34:18
© дата внесення змiн: 05.06.2012 10:39:03
автор: Мирослав Вересюк

Мені подобається 1 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (724)
В тому числі авторами сайту (3) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.

Нові твори