Я буду дрімати в тиші…
Дайте мені теплу ковдру
Я загорнусь у кокон,
А вітер мене погойдає
Між цупкою корою і зеленим поясочком літа…
Я буду дрімати в тиші,
Доки не підступлять вірші.
Немов водою омиють спочатку ступні,
Потім коліна, а потім все вище,
До тої місцини, де тепло помандрує до спини…
Підступлять прозорі,
З ароматом бузку і лаванди,
З кавовим натяком ранку
Будуть тримати, мов бранку
На віршовій дієті до свята,
До зорепадів, до смолоскипів і до багаття…
Я буду чекати в тиші,
Доки скуйовдять вірші
Мою безтурботну чуприну,
Та буду дивитись дитинно на пропечену днину…
Доки підступлять вірші
До грудей зі строфою
І вище… і ще тугіше
Зав’яжуть світ, ніби днище
Над головою, над головою
Немає світла,
Не чути прибою,
Лиш небо вкрите пелюстками аркушів білих …
І в зошиті терпнуть
Руки і очі... і крила...
День непомітно виліз із ночі,
Маленькі дрібненькі збираються в зграї і забирають…
Я на літо у віршість навік відлітаю !
Під теплою ковдрою
В коконі тиші
Знову чекаю
На підступи віршів….
01.06.12 р.
