Життя своє рахуємо роками
І кілометрами проторені шляхи.
А в чому зміряти любов до мами
І перед нею скоєні гріхи?
Нема стандартів почуття любові,
Та від народження міцна незрима нить
І внутрішній наш голос - голос крові
У кожному по-своєму бринить.
Усі ми перед мамами в провині:
Хтось неувагою, хтось словом завинив…
Сини і дочки повсякчас повинні
Пробачення просити в матерів.
Без лицемірства, мов перед святими,
Зі щирим серцем, без вагання і прикрас,
Схилитись у поклоні перед ними.
Пробачить мама кожного із нас.
Чи будуть діти добрими із нами,
Чи гріх повернеться в відношенні до нас,
(Бо ми – це приклад ставлення до мами) –
Життя покаже і покаже час.
Ох, Інночко, розтривожила серце...всі ми в якійсь певній мірі чимось завинили перед своїми батьками, бо не завжди і дослухались до їх порад, не завжди дякували за підтримку та допомогу.
Інна Серьогіна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі тобі, Валюшо, за такий відгук. Ми дійсно у великому боргу перед ними, хоча б за те, що дали нам життя
Який мудрий вірш-духовна настанова кожному з нас.Ми дійсно в боргу перед нашими батьками,які дали нам життя і вивели в люди. Та дуже часто ми надто пізно це усвідомлюємо...
Інна Серьогіна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі, мила Наталочко, що читаєш і завжди так приємно відзиваєшся про вірші