ти розгойдуєш човен
і підіймаєш хвилю…
я боюсь глибини!
мій страх
перевершив
усі
одчайдушні зусилля
втримати рівновагу –
припини!
це твоя
інстинктивна
природа
вабить пригодами,
чорториями,
емоційним хаосом бистрини́ –
то пірни!
це тебе
кличуть по́лиском
штучні перли-ни
в нетрях сві́тської
трясовини –
не втони
у воді
бачу зраду,
яка ще не сталася,
але причаїлася
між словесної
гущавини –
слизькува́ті зви́вини…
я боюсь!
я стриба́ю з човна!
може, сама
доберусь
із сере́дини
озера
до спасенної мілини́
це ти,
непосидливий у човні,
розгойдав
страх у мені –
сміху заради…
я боюсь
і панічно втікаю
од твоєї
майбутньої
зради
то пірни!-деякі люди не уявляють свого життя без ризику і пригод...
І з протилежного боку-обачність,острах:
я боюсь!
я здаюсь! я – волю!
втрачаю…
над цим
страхом відвертим
не маю
найменшої влади!
Два такі різні,несхожі характери,які чудово доповнюють один одного.
Мабуть оптимальний вихід в даній ситуації-це щоб той,хто любить ризикувати,зумів вчасно зупинитися,щоб його близькій людині не довелося зістрибувати з човна і вертати на мілину...Та це тільки припущення,адже в житті все не так просто... Чудові характери у Вас вийшли-яскраві такі,відчайдушні...
Скажу одне - не бійтеся...Якщо заради сміху, то відразу видно...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ой, любий пане Василю, не повірите, але чесно скажу: Ваше впевнене і спокійне: "не бійтеся..." -- як подорожник на рану...
я все знаю про такі страхи -- все! всю теорію... але інколи страхи видираються з-під контролю і тоді порятунок один -- тікати... без розбору -- як схарапуджений кінь... хотіла передати саме цей момент -- порятунку втечею! з човна у воду! -- хоч і плавати не вмієш...
знаєте, у Плужника є вірш -- "Одчай", називається... там таки справді одчай -- у всій своїй переможній пекучості...
"Іди ж! Рази! я ниць тебе стрічаю --
ти переміг... ти переміг, одчаю."
ЩО СТОСУЄТЬСЯ ОСОБИСТО МЕНЕ, Я ЗАВЖДИ КІНЕЦЬ СТОСУНКІВ ПЕРЕДБАЧАЛА І САМА ПЕРША ВТІКАЛА, ЩОБ НІ В ЯКОМУ РАЗІ НЕ ВІДЧУВАТИ, ЩО ЦЕ МЕНЕ ЗАЛИШИЛИ...
ІНОДІ ДОСТАТНЬО БУЛО ДЕНЬ ПЕРЕПЛАКАТИ І ВСЕ ЗАБУТИ...
КРОК НА ВИПЕРЕДЖЕННЯ РЯТУВАВ МЕНЕ ВІД ГЛИБОКИХ РОЗЧАРУВАНЬ І ДИПРЕСІЇ...
ЦІКАВИЙ АЛЕГОРИЧНИЙ ТВІР! БРАВО!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
люба Консуело, це були рішучі вчинки... правильність їх ще й у тому, що кожна людина має право, навіть зобов"язана, відвести від себе удар, ухилитися... гірше тим, хто не вміє так чинити, хто замість ухилятися, ідуть "лицем на кулак"... от таких і вчать, поки не навчать...
єдино лиш, розриваючи стосунки "наперед", важливо точно знати, що друга сторона до такого повороту подій "радісно готова", БО ЗАВДЯКИ ЧАСТО НЕВМОТИВОВАНИМ ПІДСВІДОМИМ СТРАХАМ МОЖНА ЗАГУБИТИ, ПОКАЛІЧИТИ, УБИТИ! ЖИВУ І ПРАВДИВУ ЛЮБОВ...
упевнена, за Вами такого гріха немає...
дякую Вам за візит, таємницю і за "браво" ваше -- у відповідь я -- розкланююся радісно...