В се было на одном дыхании,
С ошли снега, растаял лед,
Я чуть смутилась в ожидании,
В есна сняла с души оплот.
Т еперь твоя, и нет сомнения,
В глазах твоих моя любовь,
О на - Творца прикосновение,
И ей мы отдаемся вновь.
Х очу с тобой на небе скрыться я,
Г орячих чувств нам не унять,
Л уна нам будет колесницею,
А звезды - путь наш освещать.
З атихнут птицы до рассвета,
А мы к мирам дерзаем путь,
Х оть раз испытывал кто это,
Я знаю, вспять не повернут!
Писати акровірші - то, мабуть, таки важко... Ніколи не пробувала, тому і не знаю...
Але ваші мені подобаються!
tatapoli відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, пані Наталю!
Спробуйте, у Вас обов*язково получиться, це дуже цікаво!
Спочатку тема, потім назва чи продовження назви, яка не повинна по можливості мати незручні початкові літери, типу
"ь", "е" та інші. І все, а рифма, та ще й у Вас, піде як по маслу, я в цьому не сумніваюсь!
Успіхів!
Таню, дуже сподобався вірш. Писати акро не пробувала, але здогадуюся, що це зробити не так вже й просто. Щоб і букви потрібні вплести, і не порушити тему, і ще й заримувати все. Молодець!!!
tatapoli відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Іннусе, я дуже вдячна за ретельний комент!
Не криюсь, писати не просто, але дуже цікаво!
Інколи виходить, а коли й ні!