А потім, після часу проведеного р́азом, під вечір, напружували такі хвилини,
Коли він подовго бавився із блискавкою на вузьких штанах,
І ти ловила себе на думці, що не хотіла б від нього дитини,
Інстинктивно здригаючись, відчувши його пальці на своїх губах.
Четвертий день телефонує мама, ніби знущаючись, тридцять хвилин вихвалює його на фото,
І, для годиться, з татом заочно сприймають вже як сина,
А тебе нудить від майбутніх ранкових розмов з ким втратили цноту,
І новин кращих подруг, яка він негідна скотина.
Більше пів ночі даєшся йому без особивого ентузіазму, а під кінець не вигадлива і на соту,
Мимоволі згадуєш про чайник на кухні, плануєш заварити каву,
В думках перебираєш в чому завтра підеш на роботу,
І, як завжди, не отримавши оргазму, симулюєш його на славу.
Аплодую Вам!
вірш підкуповує своєю життвістю і чесністю...
