Знову небо хмурить брови,
каламутить хмари.
Затремтіли враз діброви -
грім з небес ударив…
Тарабанить дощ скажений,
І не замовкає,
Грім горланить навіжений,
Всіх навкруг лякає…
Місяць квітень – вередливий,
Пригощає рясно,
На сніданок – дощ чи злива,
На вечерю – ясно…
Від дощів земля сп‘яніла,
Уві сні зітхає,
Весна, наче заніміла,
Пісні не співає…
Так,люба Олю,весна продовжує вередувати,наче капризне дівчисько:то брови насупить-і небо хмарами затягнеться,то заплаче рясним дощем,а потім раптом всміхнеться сонечком привітним... Ніяк не вгадаєш,що від неї чекати.Гарний Ваш дощ!
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ТИ МЕНІ ПОДАРУВАЛА РОЗКІШНУ КАРТИНУ ДОЩУ, Я ВЕСЬ ІНТЕРНЕТ ПЕРЕВЕРНУЛА, А ТАКИЙ ДОЩЕПАД В РОЗКІШНОМУ, ОСЯЯННОМУ СОНЦЕМ ЛІСІ, НЕ ЗУСРІЛА. ТИ ХОРОШИЙ СЛІДОПИТ ДЯКУЮ І ЗА СЛОВА ЩИРІ, І ЗА ЦЮ СВІТЛИНУ!
Погода повинна бути вдячна Вам за таке гарне її оспівування!
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ІНКОЛИ Я ДУМАЮ, ЩО ЧИМ БІЛЬШЕ МИ ВІРШІВ ПРО ДОЩ БУДЕМО ПИСАТИ, ТИМ СКОРІШЕ ВІН ПЕРЕСТАНЕ НАС ЗАСМУЧУВАТИ!
А ЯКЩО БУДЕМО ЗАКЛИКАТИ ТЕПЛО І ПИШНЕ ЦВІТІННЯ, ТО ТАК ВОНО І СТАНЕТЬСЯ!
НАЩІ ПРАЩУРИ ЗАВЖДИ ЗВЕРТАЛИСЯ ДО НЕБА, ДО СОНЦЯ, РОЗМОВЛЯЛИ З ДЕРЕВАМИ, РОСЛИНАМИ, ВОДОЮ І З УСІМ ЖИВИМ НА ЗЕМЛІ, НАВІТЬ КАМІНЬ ВВАЖАЛИ ЦІЛЮЩИМ І СВЯЩЕННИМ...
Останній час увагою не жалуєм дощі,а в дійсності багато спогадів приносять.Під його шум зринають спогадом літа ті молоді,
і залишитсь в па*яті так просять.Дякую За пісню! Я її чула і дуже подобається.
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я ТАКОЖ ЧУЛА ЦЮ ПІСНЮ РАНІШЕ, АЛЕ ЗАРАЗ ВОНА ЗВУЧИТЬ ДЛЯ МЕНЕ ЗОВСІМ ПО-ІНШОМУ...
Слова: Ігор Лазаревський
Музика: Павло Дворський
Виконують: Іво Бобул Павло Дворський
* * * * *
Чекаю знову я твоєї згоди.
Тривожний час не хоче бути марним.
Та вже четвертий день така погода,
Що все похмуро і на небі хмарно.
Приспів:
Нехай тобі розкаже дощ під музику своїх октав,
Як я чекаю в далині і в хмарнії дні, і дні ясні.
Нехай тобі розкаже дощ, як я тебе у снах стрічав.
Нехай тобі розкаже дощ все те, що я тобі не розказав.
Згадай, як в полі квіти нас вітали,
Як ми удвох шукали берег щастя,
А в тихий вечір зорі нас вінчали,
На нас дивились довго і не гасли.
Приспів.
Невже той час не можна повернути?
Невже не вернеться до нас пора пісенна?
Якби могла мій голос ти почути.
А хто ж тобі розкаже все за мене?
Приспів. (2)
Нехай тобі розкаже дощ все те, що я тобі не розказав.