Амур не злий він дуже хитрий дядько ,
Пуска з небес він стріли до сердець .
То влучть лиш в одне разів так з тридцять,
То зразу в десять різних і аж ніяк не хоче
Поцілить у те до кого всі ці почуття горять .
Горять з серцями і їх душі сльозами плачуть ,
А амур цвіте, лиш тішится він тим шо люди
Слабкі й бояться до сердець впустити віру .
В свою силу в життя, любов в майбутне .
В те що ті стріли вони здатні розтопити
Теплом своїх ніколи не згасаючих сердець .
Лиш варто тільки захотіти ,бажати всім того тепла.
Та люди більшість єгоїсти не хочуть навідь
Уявити що їх любов то їх частинка яка не може жить сама .
Хотять вони її забрати не дивлячись ні на кого.
Та тільки гірше може стати, така любов не дасть тепла .
Амуру того тільки й треба, він все радіє і співа .
Він дружить з усіма богами і ті без нього яж ніяк .
Та до людей ніяк не дойде що хитрий він як лис старий
Не хоче він стріляти в тих людей що поруч ,
Щоб грітись довго від вогню отих обдурених сердець
Насправді ж ту богиню Афродіту що справжню сіяла любов
Він взяв в полон і всім сказав вона путана .
Стріляє тільки в тих кого захоче а лук у мене відняла .
Забрав він лук у неї й стріли та не научиться стрілять ,
І інколи чарівні стріли із неумілої холодної руки
Стають гарячі й прилітають до тих сердець
Які відкриті для тепла і хочуть жити а не черствіть
Дають тепло усім навкруг радіють кожнї хвилини
Тоді радіє Афродіта Амур від злоби аж стриба
Та і не може він нічого сам зробити
Бере він лука й з розпачу стріля у тих людей
Що поряд з люблячими серцями щоб ті робили його діло
Така любов з холодної руки Амура приносить горе і біду
Бо сліпнуть часто такі люди не знають що тоді робить
Колотять вони в ступі воду бо хочуть без взаємності любить .
Та ті хто вже пізнав кохання і розтопив теплом сердець
Холодні стріли і впустив до серця через біль ще раз любов
Беруть за вухо хитрого амура і всиплють в пазуху пісні ,
Хай все те що ти зробив повертаеться тобі )))
