1
Як же легко ми вбили кохання,
Як безглуздо кидали словами,
Мовчазливо, без сліз і прохання,
Збудували стіну поміж нами.
А колись ми у двох були разом
І вважали що це все назавжди,
Так чому ж ці взаємні образи,
Розірвали навпіл наше щастя.
Пр.
Давай стиснем, долонь до долоні,
Все пробач, пригорни до коліна,
Ти одна моя вічная доля,
Ти одна є моя половина.
2
Розкидає нас доля по світу,
Час вгамує у серці розлуку,
Ми пройдемо скрізь зиму і літо
Ми пройдемо скрізь радість і муку,
Ми своє ще кохання знайдемо,
І не зможемо вже щось змінити,
Нам залишиться тільки окремо,
Епізодами різними жити
Пр.
Давай стиснем, долонь до долоні,
Все пробач, пригорни до коліна,
Ти одна моя вічная доля,
Ти одна є моя половина.
3
Я благаю мене повернути,
Я благаю тебе повернутись,
Даруй Боже біду оминути,
Даруй Боже нам шанс схаменутись
Може статись що ми пожалкуєм,
Про назустріч не зроблені кроки,
Або прав був письменник Бегбедер
Що кохання живе лиш три роки.
Пр.
Давай стиснем, долонь до долоні,
Все пробач, пригорни до коліна,
Ти одна моя вічная доля,
Ти одна є моя половина.
Тривалість справжнього кохання не можна виміряти чіткою кількістю років. Воно з"являється раптово і триває по-різному, дивлячись на скільки глибокі почуття!
Руслан Воскобой відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую за те що прочитали мій вірш))), а що стосується тривалості кохання, я у данному випадку зв"язав з назвою книги "Кохання живе три роки".
Доречі прочитайте, доволі цікава книга)))
"Або прав був письменник Бегбедер
Що кохання живе лиш три роки" - кохання, що живе лишень три роки - то не кохання! То - гармони! Справжнє кохання вічне! Коли його зустрічаєш,то навіть, якщо воно невзаємне - воно продовжує жити!
Руслан Воскобой відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за те, що прочитали вірш, а що стосується вашої ремарки, то саме хотів через назву книги довести, що то таки були гормони)))
