Біжать роки ,як коні навіжені ,
Не чують крику , не оглянуться назад .
Думки у простір , мчать їх незбагненні ,
Десь у сузіря , Діви чи Плеяд .
Нам залишають радість і тривогу ,
Любов і смуток , втіху і печаль .
На ранок знову , у незвіданну дорогу ,
Веде життя нас , з невідомих даль .
І що чекає там за горизонтом ,
Нам не відомо , знає лиш Творець .
Ми милістю його , знаходимось під зонтом ,
Він долі нашої сіяч і жнець .
А долі поле це , таке широке ,
Скрізь колоситься . віра і любов .
Затишок спокій , почуття глибокі ,
В високих горах , в затінках дібров .
Бажаю внуків гарних і щасливих .
Забуть про смуток , і печаль тривог ,
Тож друзів вірних , добрих , милостивих ,
Хай оминуть невдачі , щиро - перемог !
В дорозі дальній , хай минають бурі ,
Добро у серці , живить джерелом .
У починаннях , аби все в ажурі ,
Осінить Бог , своїм перстом .
ID:
329502
Рубрика: Поезія, Присвячення
дата надходження: 11.04.2012 12:29:09
© дата внесення змiн: 06.05.2012 15:53:09
автор: Дід Миколай
Вкажіть причину вашої скарги
|
