Та, що назвав без зайвих фраз
Єдиною і дорогою,
Тебе застала в котрий раз
Учора ввечері з другою.
Сьогодні квітів цілина,
Зізнання в щирому коханні -
І пробачає знов вона,
Говорячи, що це востаннє.
Не розумію, хоч убий,
Як можна вірити такому?
Побачимо, - казав сліпий
На вухо пошепки глухому...
(21.03.2011.ПН:163)
