для чого сум'яття,
як дихаєш ти
переривно
складаєш думки у шухляди
і губиш ключі
(наче звичка)
кому я складаю вірші,
як стара елекричка,
повзу,
у собі
перевозячи людське,
граничне
(теж звичка)
подумати тільки,
як пахнуть мої внутрогенні,
як дихають нерви,
як сплять комірчини
у серці
для чого сум'яття,
як дихаєш ти, тим що в мене
лишилось зникати
на внутрішньому боці
зап'ястка